Мова українських народних дум: текстово-образні універсалії

Деценко Т. П. Мова українських народних дум: текстово-образні універсалії : дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.01 Українська мова / Деценко Тетяна Петрівна. - Київ, 2011. – 486 с.

Потреба у дослідженні мови народних дум у плані специфіки їх імпровізаційного текстотворення в умовах фольклорної комунікації зумовлена актуальними напрямами розвитку сучасної лінгвістики. Однією з ключових проблем у межах антропоцентричного підходу до вивчення комунікативно-дискурсивної природи думової оповіді є з’ясування того, з допомогою яких оперативних одиниць мовної пам’яті, мовної структури здійснювалося кодування, збереження текстової інформації, її ідентифікація, а також імпровізаційне відтворення.
У ході дослідження проведено аналіз часопросторової семантики та антропонімікону текстово-образних універсалій , який засвідчив наявність для дум характерного подієвого хронотопу, що передбачає наявність конкретних подій і дій героїв у часових проміжках, які в своїй послідовності творять відповідну динаміку твору, залежно від загальної композиційно-образної системи тексту.
Визначено парадигму текстово-образних універсалій з часовою семантикою, до якої належать лексичні одиниці на позначення астрономічних об’єктів, часодобових величин, загальних найменувань часу, свят та імен святих, що співвіднесені з певним часом.
Окреслено текстово-образні універсалії з просторовою семантикою, які охоплюють власне просторові поняття, ландшафт місцевості, рельєф, водний простір, населені пункти, а також поняття мікропросторової семантики. Лінгвознаки, з допомогою яких реалізуються часопросторові виміри в думах, безпосередньо засвідчують зв'язок мови аналізованих текстів з категорією епічності.
У структурі текстово-образної універсалії зафіксовано лексичні одиниці як маркери історико-часової парадигми.