Дитячі страхи, як чинник стереотипізації поведінки особистості
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
14 травня 2026 р.
Автор(и) :
Потонська, Ольга Іванівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Потонська, О. І. (2026). Дитячі страхи, як чинник стереотипізації поведінки особистості [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35749
[ДСТУ] Потонська О. І. Дитячі страхи, як чинник стереотипізації поведінки особистості : дис. … доктора філософії : 053 Психологія. Київ, 2026. 314 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35749
Потонська О.І. Дитячі страхи, як чинник стереотипізації поведінки особистості. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук (доктора філософії) галузі знань 05 Соціальні та поведінкові науки за спеціальністю 053 - Психологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
Дисертацію присвячено вивченню впливу дитячих страхів на стереотипи поведінки у дорослому віці. У роботі розширено розкрито наукові уявлення та теоретичні підходи до вивчення дитячих страхів, подано їх системну класифікацію та обґрунтовано механізм формування у дитячому віці. Систематизовано страхи за різними ознаками: віком, ступенем вираженості, тривалістю дії, змістом, типом походження, сферою життя тощо. Встановлено, що страх, будучи первісною емоцією людини, виступає захисним механізмом для організму, але страх посиленої дії, який заснований на психотравмуючих ситуаціях може переростати у фобію. Виявлено, що фобії як вид ментальних розладів, мають здатність чинити вплив на поведінку людини у дорослому віці, формуючи таким чином стереотипні тенденції реагування на кризові ситуації і порушуючи психологічне здоров’я та благополуччя особистості. Розкрито алгоритм впливу дитячих страхів на стереотипну поведінку у дорослому віці, який містить такі фактори як умови виникнення (походження страхів та фобій), способи подолання (механізми психологічного захисту, моделювання поведінки, засвоєння стереотипних форм), фактори подолання (внутрішні ресурси особистості або соціальна підтримка).
Представлено ґрунтовну трирівневу модель стереотипізації поведінки внаслідок дії дитячих страхів, яка включає емоційний рівень (психоемоційний стан та відчуття індивіда), когнітивний рівень (дисфункціональні та ірраціональні переконання), поведінковий рівень (типологія поведінкових дій та способів реагування).
Показано, що дитячі страхи, які характерні для дорослого віку, мають тісний взаємозв’язок з патопсихологічною симптоматикою та виразністю дистресу.
Залежність між самооцінкою та толерантністю до невизначеності є основою соціально-обумовлених страхів, які в певній мірі обумовлюють психологічні ресурси індивіда. Тоді як нечутливість до зовнішніх впливів має захисний характер і призводить до загального пригнічення емоційних реакцій, зниження саморегуляції і стереотипно-нереалістичного сприйняття життєвих подій.
Отримано статистично підтверджені докази того, що для осіб з високою вираженістю дитячих страхів характерна психічна ригідність, неприйняття новизни, міжособистісна інтолерантність, схильність до ірраціональних установок, ситуативна та особистісна тривожність. Це призводить до кризи міжособистісних стосунків (недовіра, залежність) та численних проявів психологічного неблагополуччя. Виділено два підтипи фобічних реакції: виражені страхи дорослого періоду життя (фобічна тривожність) та виражені страхи дитинства (без проекції в доросле життя), що відрізняються перевагою, відсутністю або збалансованістю соціального компоненту.
Враховуючи доведений прямий зв’язок страхів із стереотипізацією сприйняття, емоцій, мислення та поведінки особистості, розроблено програму розвитку психологічної гнучкості та подолання страхів з використанням медитативних технік. Суттєвою перевагою медитативних практик є їх доступність, можливість модифікації для різних соціокультурних та вікових груп, легкість впровадження у групову терапію, високий результативний потенціал у формуванні психологічних ресурсів життєстійкості та прогресивних установок. Досвід медитації позитивно діє на когнітивну реактивність та саморегуляцію, що сприяє збільшенню психологічної пластичності, самодетермінованості та адаптивності особистості.
Отримано, що особи з високим рівнем усвідомленості мають достовірно вищі показники толерантності до невизначеності та менше схильні до ірраціональних або дисфункціональних установок. Виявлено зворотні кореляції всіх компонентів майндфулнес (усвідомленості) із показниками інтолерантності, стереотипності, ригідності в думках та поведінці, що доводить значимий вплив медитативних
технік на зниження страху, тривожності, патопсихологічних симптомів, нераціональних когнітивних установок.
Програма виявила свою значиму ефективність: покращилась реакція на сприйняття неоднозначних стимулів різного типу; суттєво збільшилась толерантність до невизначеності як генералізована особистісна властивість; зросло відчуття компетентності в керуванні навколишнім середовищем та рівень спрямованості особистості; значно знизилась інтолерантність, а також прояви дисфункціональних та ірраціональних переконань; відзначилось загальне зниження патопсихологічної симптоматики; знизились стійкі ірраціональнальні фобічні реакції. Доведено позитивний вплив програми з використанням медитативних технік на переживання страхів різної природи. Виявлено зменшення оцінок присутності страхів та тривог у власному житті та безоціночне прийняття власного страху як тимчасової події. Це призвело до зміцнення психологічного благополуччя особистості, покращення компетентності в управлінні навколишнім середовищем, розвитку самооцінки та самоприйняття.
Дослідження має наукову новизну: розширено категоріально-понятійний апарат проблеми вивчення дитячих страхів та фобій, що робить значний науковий внесок в психологію; поглиблено уявлення про стереотипізацію поведінки і механізм її формування у осіб дорослого віку; вперше виділені і описані типологічні риси особистості з вираженим страхом соціальної невідповідності і неприйняття, сформованого в дитячому віці; представлено новий тип «стереотипно-нечутливої» особистості, яка здатна блокувати власні емоції та уникати усвідомлення власних проблем; розроблено авторський методичний інструментарій у формі анкетування на виявлення дитячих страхів, що проявляються у дорослому віці, а також емпірично апробовано модель психологічних втручань з використанням медитативних практик, побудованих із включенням технік майндфулнес та трансцендентального підходу;
На основі аналізу і узагальнення отриманих результатів отримано, що дитячі страхи є травмуючим чинником для психіки дорослої людини, який сприяє формуванню негативних і девіантних стереотипів поведінки; в основі механізмів
взаємозв’язку дитячих страхів і стереотипів поведінки людини у більш дорослому віці лежить фактор стресу, який запам’ятовується дитиною і трансформується у дорослого в стереотипи тривожної поведінки, тому високий рівень тривожності у дорослої людини є наслідком дитячих фобій.
Дисертацію присвячено вивченню впливу дитячих страхів на стереотипи поведінки у дорослому віці. У роботі розширено розкрито наукові уявлення та теоретичні підходи до вивчення дитячих страхів, подано їх системну класифікацію та обґрунтовано механізм формування у дитячому віці. Систематизовано страхи за різними ознаками: віком, ступенем вираженості, тривалістю дії, змістом, типом походження, сферою життя тощо. Встановлено, що страх, будучи первісною емоцією людини, виступає захисним механізмом для організму, але страх посиленої дії, який заснований на психотравмуючих ситуаціях може переростати у фобію. Виявлено, що фобії як вид ментальних розладів, мають здатність чинити вплив на поведінку людини у дорослому віці, формуючи таким чином стереотипні тенденції реагування на кризові ситуації і порушуючи психологічне здоров’я та благополуччя особистості. Розкрито алгоритм впливу дитячих страхів на стереотипну поведінку у дорослому віці, який містить такі фактори як умови виникнення (походження страхів та фобій), способи подолання (механізми психологічного захисту, моделювання поведінки, засвоєння стереотипних форм), фактори подолання (внутрішні ресурси особистості або соціальна підтримка).
Представлено ґрунтовну трирівневу модель стереотипізації поведінки внаслідок дії дитячих страхів, яка включає емоційний рівень (психоемоційний стан та відчуття індивіда), когнітивний рівень (дисфункціональні та ірраціональні переконання), поведінковий рівень (типологія поведінкових дій та способів реагування).
Показано, що дитячі страхи, які характерні для дорослого віку, мають тісний взаємозв’язок з патопсихологічною симптоматикою та виразністю дистресу.
Залежність між самооцінкою та толерантністю до невизначеності є основою соціально-обумовлених страхів, які в певній мірі обумовлюють психологічні ресурси індивіда. Тоді як нечутливість до зовнішніх впливів має захисний характер і призводить до загального пригнічення емоційних реакцій, зниження саморегуляції і стереотипно-нереалістичного сприйняття життєвих подій.
Отримано статистично підтверджені докази того, що для осіб з високою вираженістю дитячих страхів характерна психічна ригідність, неприйняття новизни, міжособистісна інтолерантність, схильність до ірраціональних установок, ситуативна та особистісна тривожність. Це призводить до кризи міжособистісних стосунків (недовіра, залежність) та численних проявів психологічного неблагополуччя. Виділено два підтипи фобічних реакції: виражені страхи дорослого періоду життя (фобічна тривожність) та виражені страхи дитинства (без проекції в доросле життя), що відрізняються перевагою, відсутністю або збалансованістю соціального компоненту.
Враховуючи доведений прямий зв’язок страхів із стереотипізацією сприйняття, емоцій, мислення та поведінки особистості, розроблено програму розвитку психологічної гнучкості та подолання страхів з використанням медитативних технік. Суттєвою перевагою медитативних практик є їх доступність, можливість модифікації для різних соціокультурних та вікових груп, легкість впровадження у групову терапію, високий результативний потенціал у формуванні психологічних ресурсів життєстійкості та прогресивних установок. Досвід медитації позитивно діє на когнітивну реактивність та саморегуляцію, що сприяє збільшенню психологічної пластичності, самодетермінованості та адаптивності особистості.
Отримано, що особи з високим рівнем усвідомленості мають достовірно вищі показники толерантності до невизначеності та менше схильні до ірраціональних або дисфункціональних установок. Виявлено зворотні кореляції всіх компонентів майндфулнес (усвідомленості) із показниками інтолерантності, стереотипності, ригідності в думках та поведінці, що доводить значимий вплив медитативних
технік на зниження страху, тривожності, патопсихологічних симптомів, нераціональних когнітивних установок.
Програма виявила свою значиму ефективність: покращилась реакція на сприйняття неоднозначних стимулів різного типу; суттєво збільшилась толерантність до невизначеності як генералізована особистісна властивість; зросло відчуття компетентності в керуванні навколишнім середовищем та рівень спрямованості особистості; значно знизилась інтолерантність, а також прояви дисфункціональних та ірраціональних переконань; відзначилось загальне зниження патопсихологічної симптоматики; знизились стійкі ірраціональнальні фобічні реакції. Доведено позитивний вплив програми з використанням медитативних технік на переживання страхів різної природи. Виявлено зменшення оцінок присутності страхів та тривог у власному житті та безоціночне прийняття власного страху як тимчасової події. Це призвело до зміцнення психологічного благополуччя особистості, покращення компетентності в управлінні навколишнім середовищем, розвитку самооцінки та самоприйняття.
Дослідження має наукову новизну: розширено категоріально-понятійний апарат проблеми вивчення дитячих страхів та фобій, що робить значний науковий внесок в психологію; поглиблено уявлення про стереотипізацію поведінки і механізм її формування у осіб дорослого віку; вперше виділені і описані типологічні риси особистості з вираженим страхом соціальної невідповідності і неприйняття, сформованого в дитячому віці; представлено новий тип «стереотипно-нечутливої» особистості, яка здатна блокувати власні емоції та уникати усвідомлення власних проблем; розроблено авторський методичний інструментарій у формі анкетування на виявлення дитячих страхів, що проявляються у дорослому віці, а також емпірично апробовано модель психологічних втручань з використанням медитативних практик, побудованих із включенням технік майндфулнес та трансцендентального підходу;
На основі аналізу і узагальнення отриманих результатів отримано, що дитячі страхи є травмуючим чинником для психіки дорослої людини, який сприяє формуванню негативних і девіантних стереотипів поведінки; в основі механізмів
взаємозв’язку дитячих страхів і стереотипів поведінки людини у більш дорослому віці лежить фактор стресу, який запам’ятовується дитиною і трансформується у дорослого в стереотипи тривожної поведінки, тому високий рівень тривожності у дорослої людини є наслідком дитячих фобій.
Ключові слова :
усвідомленість медитація особистість переживання психологічна травма криза психологічне благополуччя психічне здоров’я самопізнання саморегуляція стереотипні уявлення страх стрес толерантність до невизначеності дитячі страхи страхи дорослості самоприйняття тривожність mindfulness meditation personality experiences psychological trauma crisis psychological well-being mental health self-knowledge self-regulation stereotypes fear stress tolerance for uncertainty childhood fears fears of adulthood self-acceptance anxiety
Галузі знань та спеціальності :
C4 Психологія
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
10.31 MB
Контрольна сума :
(MD5):962999651b662343f0cda1fb7abe892e
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International