КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНА КСЕНОФОБІЯ: АПОСТЕРІОРНІ МОЖЛИВОСТІ ПОДОЛАННЯ ТА АПРІОРНІ ОБМЕЖЕННЯ НА ЦЬОМУ ШЛЯХУ

Panchenko, L., Slivinskyi, A. (2025). CULTURAL AND CIVILIZATIONAL XENOPHOBIA: APOSTERIOR POSSIBILITIES OF OVERCOMING AND A PRIOR LIMITATIONS ON THIS PATH. Politology bulletin(96), 60–74. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.96.60-74

Предметну сферу дослідження зосереджено на феномені ксенофобії, який справляє латентний вплив на абсолютну більшість комунікативних практик і соціокультурних взаємодій. Проілюстровано, що, попри свою артикулятивну невиразність і функціональну неістотність, детермінативна визначальність ксенофобії в багатьох випадках не підлягає сумніву, а це актуалізує потребу прискіпливої уваги до неї дослідницького середовища. Зазначено, що цілком об’єктивний і навіть закономірний статус ксенофобії, в основі якого знаходяться певні генеалогічні передумови і причинно-наслідкові зв’язки, істотно проблематизує перспективи подолання обмежень, які накладаються цим різновидом латентного дистанціювання на комунікативну взаємодію різних культурно-цивілізаційних середовищ. Осмислено генеалогічну вкоріненість ксенофобії у культурно-цивілізаційній ментальності та її латентну присутність в багатьох стереотипах і автоматизмах світосприйняття. Доведено, що така онтологічна специфіка ксенофобії надає їй статусу одного з основних факторів, які перешкоджають культурно-цивілізаційному синтезу, екуменізму і навіть комунікативним обмінам на принципах взаємоповаги. Акцентовано увагу на тому, що окреслена особливість актуалізує потребу активізації рефлексійних і аналітичних зусиль, спрямованих на нівелювання вад ксенофобії. Позаяк основні труднощі предметного й верифікованого аналізу ксенофобії обумовлені нееквівалентністю смислів і значень, якими різні соціокультурні середовища оперують на рівні повсякденних практик, то концептуалізовано положення про нагальну потребу систематизації культурно-цивілізаційних еквівалентів за багатьма профільними напрямами: світоглядним, ментальним, смисловим, значеннєвим, аксіологічним, етичним. Обґрунтовано висновок, відповідно до якого консенсус щодо культурно-цивілізаційних еквівалентності можливий лише на основі транспарентного й рівноправного дискурсу репрезентантів різних соціокультурних середовищ. Предметну сферу дослідження зосереджено на феномені ксенофобії, який справляє латентний вплив на абсолютну більшість комунікативних практик і соціокультурних взаємодій. Проілюстровано, що, попри свою артикулятивну невиразність і функціональну неістотність, детермінативна визначальність ксенофобії в багатьох випадках не підлягає сумніву, а це актуалізує потребу прискіпливої уваги до неї дослідницького середовища. Зазначено, що цілком об’єктивний і навіть закономірний статус ксенофобії, в основі якого знаходяться певні генеалогічні передумови і причинно-наслідкові зв’язки, істотно проблематизує перспективи подолання обмежень, які накладаються цим різновидом латентного дистанціювання на комунікативну взаємодію різних культурно-цивілізаційних середовищ. Осмислено генеалогічну вкоріненість ксенофобії у культурно-цивілізаційній ментальності та її латентну присутність в багатьох стереотипах і автоматизмах світосприйняття. Доведено, що така онтологічна специфіка ксенофобії надає їй статусу одного з основних факторів, які перешкоджають культурно-цивілізаційному синтезу, екуменізму і навіть комунікативним обмінам на принципах взаємоповаги. Акцентовано увагу на тому, що окреслена особливість актуалізує потребу активізації рефлексійних і аналітичних зусиль, спрямованих на нівелювання вад ксенофобії. Позаяк основні труднощі предметного й верифікованого аналізу ксенофобії обумовлені нееквівалентністю смислів і значень, якими різні соціокультурні середовища оперують на рівні повсякденних практик, то концептуалізованоположення про нагальну потребу систематизації культурно-цивілізаційних еквівалентів за багатьма профільними напрямами: світоглядним, ментальним, смисловим, значеннєвим, аксіологічним, етичним. Обґрунтовано висновок, відповідно до якого консенсус щодо культурно-цивілізаційних еквівалентності можливий лише на основі транспарентного й рівноправного дискурсу репрезентантів різних соціокультурних середовищ.