Європейські вектори сільського туризму

Кіптенко В. Європейські вектори сільського туризму. Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. 2024. Т. 4, спец. С. 139–145.

Український туризм, зокрема сільський, стикається з різними викликами, пов’язаними з триваючою війною, наслідками агресії проти країни та одночасними напрацюваннями щодо наближення політичного курсу країни до векторів Європейського Союзу. Туризм в першу чергу є компетенцією країн-членів ЄС. Однак, щоб витримати конкуренцію, Україна — на шляху до європейської інтеграції — має віддавати пріоритет цифровій та зеленій трансформації в єдності з керівними принципами стійкості та стійкості напрямків. Серед векторів політики існує потреба у вдосконаленні правових механізмів (також уможливлюючи відповідний моніторинг і збір даних), запровадження індустріального екосистемного підходу та переходу від ринкової до дестинаційної моделі, а також слідування початковим крокам у синергії між сільським туризмом і сільським господарством (туризм орієнтований на громаду), та впровадження інновацій, включаючи цифровізацію, залучення до міжнародних мереж (Slow Food, Zero Waste, Climate Friendly Travel, Best Tourism Villages від UN Tourism тощо). Напрацьовані в ЄС практики випереджають частково «обмежене обставинами» розуміння ролі сільських територій та потенціалу їх використання в українській практиці. Без належного ознайомлення та співвідношення з ЄС, вироблення політики та розробка інструментів та механізмів її впровадження, конкурентні переваги страждатимуть зараз і в майбутньому.