Параметри
Форми та способи захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні
Дата випуску :
2024
Автор(и) :
Рекшинський Володимир Орестович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Щербина Віктор Іванович
Анотація :
Дисертаційна робота є науковим дослідженням, що присвячено цілісному аналізу змісту та особливостей форм і способів захисту соціальних прав військовослужбовців, а також визначенню їх проблем і формулюванню ефективних шляхів їх комплексного вирішення.
У роботі вдосконалено теоретично-практичне осмислення змісту соціальних прав військовослужбовців в Україні, як соціально та морально обґрунтованого, визначеного на законодавчому рівні переліку об’єктивно необхідних для повноцінного життя людини загальнолюдських і загальносоціальних вимог до соціально-правового стану кожного військовослужбовця. Встановлюється, що перелік соціальних прав військовослужбовців складають спеціальні соціальні права військовослужбовця, а також базові соціальні права людини і основні соціальні права військовослужбовця (як працівника), що можуть бути охоплені соціально-правовим статусом військовослужбовця.
Окремо дана характеристика концептуальному змісту та соціально-правовому значенню захисту соціальних прав військовослужбовців, як цілеспрямованої діяльності правозастосовних суб’єктів, що об’єктивується у формах, визначених законодавством, а також із використанням законних способів захисту прав у соціальній сфері з метою припинення порушення соціальних прав, підтвердження або відновлення порушеного (оспорюваного) суб’єктивного права військовослужбовця. Ця юрисдикційна (також неюрисдикційна) діяльність характеризується соціально-правовим значенням адже є: юридично значимим актом відновлення правопорядку та соціальної справедливості, наслідком чого також є утвердження соціальної безпеки військовослужбовця та держави (суспільства); цивілізаційно зваженим, соціально справедливим та соціально відповідальним актом визнання за військовослужбовцем людської гідності; засобом (інструментом), що не лише дозволяє задовольнити блага, доступ до яких був обмежений порушенням суб’єктивного соціального права, але й забезпечує повноцінне буття військовослужбовця як людини, громадянина та працівника (службовця), враховуючи при цьому кореляційний зв’язок соціальних прав з ін. правами людини; площиною, на якій мінімізується та усувається негативний вплив на обороноздатність держави через недостатню реалізацію соціальної функції держави щодо військовослужбовців.
Дістала подальшого розвитку наукова думка щодо сутнісного змісту форм і способів захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні. Відповідними формами є узгоджені із принципами права та регламентовані чинним законодавством зовнішні вирази діяльності повноваженого суб’єкта, спрямованої на поновлення, встановлення та визнання суб’єктивних соціальних прав військовослужбовців у межах відповідної процедури (процесу), а також на подальшу матеріальну, моральну чи організаційно-правову компенсацію порушеного права та запобігання подальшого порушення прав військовослужбовця. Способами захисту соціальних прав військовослужбовців постає сукупність прийомів і процедур, що передбачені законодавством і здійснюються повноважним суб’єктом у межах певної форми захисту соціальних прав.
Детальна увага в дисертації звертається на особливості сучасного теоретико-правового розуміння змісту та проблематики юрисдикційних форм захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні. Встановлюється, що судова форма захисту соціальних прав військовослужбовців вважається найбільш ефективною, проте, її правозахисний ефект послаблюється: ускладненим доступом до правосуддя військовослужбовців, які перебувають в зоні бойових дій; невиконанням (невчасним виконанням) державою ряду судових рішень, які стосуються порушених соціальних прав військовослужбовців та ін. Парламентська форма захисту соціальних прав військовослужбовців має значний правозахисний потенціал, проте, він нівелюється відсутністю належних гарантій виконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а тому, подальше створення посади Уповноваженого з прав військовослужбовців повинно відбуватись з паралельним посиленням гарантій контрольної діяльності Омбудсмана. Адміністративна форма захисту соціальних прав наразі потребує формалізації у контексті забезпечення вимог принципу юридичної визначеності, а також конкретизації способів захисту соціальних прав військовослужбовців у межах цієї форми захисту.
Позаюрисдикційні форми захисту соціальних прав військовослужбовців мають унікальне соціально-правове значення, надаючи значний вплив на забезпечення їх соціальної безпеки завдяки своєму захисному потенціалу. Утім, на відміну від інших працівників, ці службовці фактично обмежені в можливості самозахисту своїх соціальних прав (за винятком випадків відмови від виконання незаконного наказу), оскільки це може негативно позначитися на обороноздатності держави. Таке обмеження широти вибору форм неюрисдикційного захисту соціальних прав може бути компенсованим шляхом: прийняття законодавчого акту про медіацію у сфері забезпечення соціальних та суміжних прав військовослужбовців; створення інституційних умов для діяльності медіаторів, які спеціалізуватимуться на захисті соціальних (також трудових) прав військовослужбовців. Для посилення ефективності позаюрисдикційних форм захисту соціальних прав військовослужбовців необхідним також є посилення гарантій діяльності із захисту соціальних прав суб’єктами громадянського суспільства (насамперед профспілками та асоціаціями військовослужбовців).
Уточняється підхід до окреслення актуальної характеристики структури сучасних способів захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні, якою охоплюється насамперед: визнання соціального права та його обсягу, а також констатація темпоральних обставин виникнення цього суб’єктивного права та обставин його порушення; припинення дій, якими вчиняється порушення соціальних прав військовослужбовців, а також попередження їх подальшого повторення щодо військовослужбовця; відновлення умов набуття та подальшої реалізації військовослужбовцем його соціальних прав, що були порушені; визнання протиправності дій та рішень (договорів), які є фактичною підставою порушення соціальних прав військовослужбовців (у результаті цього також: скасування відповідних рішень, договорів у цілому чи у певній частині; припинення чи зміна правовідносин, які стали правовою основою порушення соціальних прав військовослужбовця); відшкодування збитків і компенсація шкоди, які обумовлені порушенням соціальних прав. Способи захисту соціальних прав військовослужбовців потребують детальної регламентації у спеціальному законодавчому акті про забезпечення соціальної безпеки військовослужбовців.
Здійснюється аналіз правового регулювання захисту соціальних прав військовослужбовців у Сполучених Штатах Америки. У США захист соціальних прав військовослужбовців здійснюється в судовому та позасудовому (насамперед адміністративному) порядку на підставі Конституції США (на основі П’ятої та Чотирнадцятої поправки), Глави 47 Розділу 10, Розділу 28, Частини ІІІ Розділу 38 Кодексу США, спеціальних законодавчих актів у сфері соціальної безпеки, прецедентної практики (зокрема, рішення ВС у справах, Орлов проти Віллоубі, Левін проти США). У Єдиному кодексі військової юстиції прямо обмежуються профспілкові права військовослужбовців, однак це обмеження компенсується правом на звернення військовослужбовця за захистом його соціальних прав до асоціацій військовослужбовців, які ефективно провадять у США правозахисну та лобістську діяльність (щонайперше у соціальній сфері).
Окремо з’ясовано поточний стан правового регулювання захисту соціальних прав військовослужбовців в окремих державах державах-членах Європейського Союзу. Встановлюється, що зокрема у Франції існують типові юрисдикційні та позаюрисдикційні форми захисту соціальних прав військовослужбовців, однак: також передбачена можливість медіації, в рамках якої у процес захисту соціальних прав військовослужбовця може долучитись військовий посередник; законодавчо визначено обмеження військовослужбовців у праві захищати соціальні права в рамках профспілкового захисту, що є проблемою, на яку неодноразово звертав увагу ЄСПЛ. У ряді європейських країн існує профспілкова форма захисту соціальних прав, а в разі її відсутності, вона замінюється захистом з боку асоціацій військовослужбовців. В окремих державах, зокрема в Угорщині, де передбачався профспілковий захист соціальних прав військовослужбовців, з 2023 року вносяться зміни до законодавства, спрямованих на ліквідацію профспілок, що тягне за собою й ліквідацію цієї форми захисту.
Удосконалення правового регулювання форм та способів захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні доцільно здійснювати у трьох напрямах. Перший – концептуально-стратегічний (створення концепції та стратегії забезпечення соціальної безпеки військовослужбовців; створення Стратегії забезпечення гендерної рівності в секторі безпеки і оборони). Другий – правотворчий, яким охоплено, зокрема: створення та прийняття спеціального законодавчого акту про забезпечення соціальної безпеки військовослужбовців, окремий розділ якого буде присвячений захисту соціальних прав, а саме принципам, формам, способам, засобам, підставам, умовам та ін. гарантіям захисту соціальних прав; створення та прийняття законодавчого акту про громадянське суспільство, в якому буде визначена правозахисна діяльність суб’єктів громадянського суспільства; внесення змін до законодавства про Омбудсмана у частині посилення юридичних гарантій його правозахисної діяльності; створення порядку оскарження військовослужбовцем дій (бездіяльності) та рішень керівників у секторі безпеки і оборони. Третій – нормативно-правове забезпечення розширення інституційної основи захисту соціальних прав військовослужбовців, в рамках якого передбачено створення та прийняття законодавчих актів, що визначатимуть правовий статус і порядок діяльності: по-перше, медіатора у воєнному та оборонному секторі; по-друге, Уповноваженого Верховної Ради України з прав військовослужбовців, приймаючи до уваги переваги та недоліки забезпечення діяльності Омбудсмана.
У роботі вдосконалено теоретично-практичне осмислення змісту соціальних прав військовослужбовців в Україні, як соціально та морально обґрунтованого, визначеного на законодавчому рівні переліку об’єктивно необхідних для повноцінного життя людини загальнолюдських і загальносоціальних вимог до соціально-правового стану кожного військовослужбовця. Встановлюється, що перелік соціальних прав військовослужбовців складають спеціальні соціальні права військовослужбовця, а також базові соціальні права людини і основні соціальні права військовослужбовця (як працівника), що можуть бути охоплені соціально-правовим статусом військовослужбовця.
Окремо дана характеристика концептуальному змісту та соціально-правовому значенню захисту соціальних прав військовослужбовців, як цілеспрямованої діяльності правозастосовних суб’єктів, що об’єктивується у формах, визначених законодавством, а також із використанням законних способів захисту прав у соціальній сфері з метою припинення порушення соціальних прав, підтвердження або відновлення порушеного (оспорюваного) суб’єктивного права військовослужбовця. Ця юрисдикційна (також неюрисдикційна) діяльність характеризується соціально-правовим значенням адже є: юридично значимим актом відновлення правопорядку та соціальної справедливості, наслідком чого також є утвердження соціальної безпеки військовослужбовця та держави (суспільства); цивілізаційно зваженим, соціально справедливим та соціально відповідальним актом визнання за військовослужбовцем людської гідності; засобом (інструментом), що не лише дозволяє задовольнити блага, доступ до яких був обмежений порушенням суб’єктивного соціального права, але й забезпечує повноцінне буття військовослужбовця як людини, громадянина та працівника (службовця), враховуючи при цьому кореляційний зв’язок соціальних прав з ін. правами людини; площиною, на якій мінімізується та усувається негативний вплив на обороноздатність держави через недостатню реалізацію соціальної функції держави щодо військовослужбовців.
Дістала подальшого розвитку наукова думка щодо сутнісного змісту форм і способів захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні. Відповідними формами є узгоджені із принципами права та регламентовані чинним законодавством зовнішні вирази діяльності повноваженого суб’єкта, спрямованої на поновлення, встановлення та визнання суб’єктивних соціальних прав військовослужбовців у межах відповідної процедури (процесу), а також на подальшу матеріальну, моральну чи організаційно-правову компенсацію порушеного права та запобігання подальшого порушення прав військовослужбовця. Способами захисту соціальних прав військовослужбовців постає сукупність прийомів і процедур, що передбачені законодавством і здійснюються повноважним суб’єктом у межах певної форми захисту соціальних прав.
Детальна увага в дисертації звертається на особливості сучасного теоретико-правового розуміння змісту та проблематики юрисдикційних форм захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні. Встановлюється, що судова форма захисту соціальних прав військовослужбовців вважається найбільш ефективною, проте, її правозахисний ефект послаблюється: ускладненим доступом до правосуддя військовослужбовців, які перебувають в зоні бойових дій; невиконанням (невчасним виконанням) державою ряду судових рішень, які стосуються порушених соціальних прав військовослужбовців та ін. Парламентська форма захисту соціальних прав військовослужбовців має значний правозахисний потенціал, проте, він нівелюється відсутністю належних гарантій виконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а тому, подальше створення посади Уповноваженого з прав військовослужбовців повинно відбуватись з паралельним посиленням гарантій контрольної діяльності Омбудсмана. Адміністративна форма захисту соціальних прав наразі потребує формалізації у контексті забезпечення вимог принципу юридичної визначеності, а також конкретизації способів захисту соціальних прав військовослужбовців у межах цієї форми захисту.
Позаюрисдикційні форми захисту соціальних прав військовослужбовців мають унікальне соціально-правове значення, надаючи значний вплив на забезпечення їх соціальної безпеки завдяки своєму захисному потенціалу. Утім, на відміну від інших працівників, ці службовці фактично обмежені в можливості самозахисту своїх соціальних прав (за винятком випадків відмови від виконання незаконного наказу), оскільки це може негативно позначитися на обороноздатності держави. Таке обмеження широти вибору форм неюрисдикційного захисту соціальних прав може бути компенсованим шляхом: прийняття законодавчого акту про медіацію у сфері забезпечення соціальних та суміжних прав військовослужбовців; створення інституційних умов для діяльності медіаторів, які спеціалізуватимуться на захисті соціальних (також трудових) прав військовослужбовців. Для посилення ефективності позаюрисдикційних форм захисту соціальних прав військовослужбовців необхідним також є посилення гарантій діяльності із захисту соціальних прав суб’єктами громадянського суспільства (насамперед профспілками та асоціаціями військовослужбовців).
Уточняється підхід до окреслення актуальної характеристики структури сучасних способів захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні, якою охоплюється насамперед: визнання соціального права та його обсягу, а також констатація темпоральних обставин виникнення цього суб’єктивного права та обставин його порушення; припинення дій, якими вчиняється порушення соціальних прав військовослужбовців, а також попередження їх подальшого повторення щодо військовослужбовця; відновлення умов набуття та подальшої реалізації військовослужбовцем його соціальних прав, що були порушені; визнання протиправності дій та рішень (договорів), які є фактичною підставою порушення соціальних прав військовослужбовців (у результаті цього також: скасування відповідних рішень, договорів у цілому чи у певній частині; припинення чи зміна правовідносин, які стали правовою основою порушення соціальних прав військовослужбовця); відшкодування збитків і компенсація шкоди, які обумовлені порушенням соціальних прав. Способи захисту соціальних прав військовослужбовців потребують детальної регламентації у спеціальному законодавчому акті про забезпечення соціальної безпеки військовослужбовців.
Здійснюється аналіз правового регулювання захисту соціальних прав військовослужбовців у Сполучених Штатах Америки. У США захист соціальних прав військовослужбовців здійснюється в судовому та позасудовому (насамперед адміністративному) порядку на підставі Конституції США (на основі П’ятої та Чотирнадцятої поправки), Глави 47 Розділу 10, Розділу 28, Частини ІІІ Розділу 38 Кодексу США, спеціальних законодавчих актів у сфері соціальної безпеки, прецедентної практики (зокрема, рішення ВС у справах, Орлов проти Віллоубі, Левін проти США). У Єдиному кодексі військової юстиції прямо обмежуються профспілкові права військовослужбовців, однак це обмеження компенсується правом на звернення військовослужбовця за захистом його соціальних прав до асоціацій військовослужбовців, які ефективно провадять у США правозахисну та лобістську діяльність (щонайперше у соціальній сфері).
Окремо з’ясовано поточний стан правового регулювання захисту соціальних прав військовослужбовців в окремих державах державах-членах Європейського Союзу. Встановлюється, що зокрема у Франції існують типові юрисдикційні та позаюрисдикційні форми захисту соціальних прав військовослужбовців, однак: також передбачена можливість медіації, в рамках якої у процес захисту соціальних прав військовослужбовця може долучитись військовий посередник; законодавчо визначено обмеження військовослужбовців у праві захищати соціальні права в рамках профспілкового захисту, що є проблемою, на яку неодноразово звертав увагу ЄСПЛ. У ряді європейських країн існує профспілкова форма захисту соціальних прав, а в разі її відсутності, вона замінюється захистом з боку асоціацій військовослужбовців. В окремих державах, зокрема в Угорщині, де передбачався профспілковий захист соціальних прав військовослужбовців, з 2023 року вносяться зміни до законодавства, спрямованих на ліквідацію профспілок, що тягне за собою й ліквідацію цієї форми захисту.
Удосконалення правового регулювання форм та способів захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні доцільно здійснювати у трьох напрямах. Перший – концептуально-стратегічний (створення концепції та стратегії забезпечення соціальної безпеки військовослужбовців; створення Стратегії забезпечення гендерної рівності в секторі безпеки і оборони). Другий – правотворчий, яким охоплено, зокрема: створення та прийняття спеціального законодавчого акту про забезпечення соціальної безпеки військовослужбовців, окремий розділ якого буде присвячений захисту соціальних прав, а саме принципам, формам, способам, засобам, підставам, умовам та ін. гарантіям захисту соціальних прав; створення та прийняття законодавчого акту про громадянське суспільство, в якому буде визначена правозахисна діяльність суб’єктів громадянського суспільства; внесення змін до законодавства про Омбудсмана у частині посилення юридичних гарантій його правозахисної діяльності; створення порядку оскарження військовослужбовцем дій (бездіяльності) та рішень керівників у секторі безпеки і оборони. Третій – нормативно-правове забезпечення розширення інституційної основи захисту соціальних прав військовослужбовців, в рамках якого передбачено створення та прийняття законодавчих актів, що визначатимуть правовий статус і порядок діяльності: по-перше, медіатора у воєнному та оборонному секторі; по-друге, Уповноваженого Верховної Ради України з прав військовослужбовців, приймаючи до уваги переваги та недоліки забезпечення діяльності Омбудсмана.
Бібліографічний опис :
Рекшинський В. О. Форми та способи захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення / Рекшинський Володимир Орестович. – Київ, 2024. – 262 с.
Ключові слова :
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
1.43 MB
Контрольна сума:
(MD5):5d4b4342e5917de8ad35135d6bd7f0ab
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY-NC-ND