Деснянські річководолинні ландшафти як середовище та об’єкти збереження природи

Полянська К. В. Деснянські річководолинні ландшафти як середовище та об’єкти збереження природи : дис. ...канд. геогр. наук : 11.00.01 – фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів / Полянська Катерина Василівна. - Київ, 2016. – 270 с.

В дисертації з позицій некласичної та постнекласичної науки опрацьовано комплекс завдань еколого- й гуманістично-ландшафтознавчого обґрунтування ідентифікації та збереження річководолинних ландшафтів на прикладі долини Десни.
Долина Десни має давню складну історію формування, наповнену різно-манітними подіями минулого. Врахування їх дає можливість по-різному інтерпретувати природне тло річководолинних ландшафтів і їх розвиток та потребують подальшого вивчення. До характерних рис розвитку природного тла ландшафтів долини Десни належить те, що вона сформувалася під впливом неодноразових змін клімату, зледеніння і потужних потоків талих льодовикових вод. Теперішня будова басейну Десни містить сліди перебудови гідромережі на різних етапах її розвитку; поширення різновікових озерних відкладів вказує на існування періодів озерного розвитку території.
За історією формування ландшафтів долини Десни можна виділити тенденцію переходу від умов надмірного зволоження до збалансованого вологообміну після закінчення останньої льодовикової епохи або ж настання міжльодовиків’я. Тепер під впливом антропогенних факторів послідовні зміни станів ландшафтів долини змістилися в бік осушення території через створення потужнішої за природну – штучної дренажної меліоративної мережі. Різномасштабні прояви багатофакторних антропогенних впливів історично впливали найперше на річководолинні ландшафтні комплекси від часів збиральництва, мисливства, скотарства, землеробства – через зміни і знищення місць існування біоти і фрагментацію природного тла, зокрема шляхом вирубування лісів, через надмірний випас худоби, зведення споруд, доріг, каналів, дамб, електромереж, через осушення і розорювання земель, скидання побутових і промислових відходів, випалювання трави, рекреаційне навантаження тощо.
Меліоративні й господарські порушення природних режимів поліських ландшафтів сьогодні зазнають зворотних природних ренатуралізаційних процесів.
Рослинні трав’яні та деревні угруповання суходільних лучних урочищ і гаїв у межах підвищених заплавних та інших ландшафтних місцевостей, як правило, є вторинними утвореннями, що виникли на місці зведених лісів.
У сьогоднішньому ставленні людини до ландшафтів земної природи є гостра потреба подальшого їх вивчення і збереження. Перспективи сучасних постнекласичних досліджень ландшафтів мають бути найбільшою мірою гуманістичними, пов’язаними з вивченням і відродженням історико-культурних здобутків давніх етносів. При цьому особливого значення набуває формування екологічно й гуманістично просвітленої осібної громадянської і сукупної суспільної свідомості, орієнтованої на збереження середовища людського життя, на віднайдення новітніх гармонійних шляхів існування людини в ньому, на впровадження ідей екоеволюції та міждисциплінарної екології. Цього можна досягти цільовими науковими напрацюваннями та результативною просвітницькою роботою.