ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ЗАБУВАННЯ

Minenko, A. (2025). PHILOSOPHICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE STUDY OF THE PHENOMENON OF FORGETTING. Politology bulletin(95), 35–50. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.95.35-50

Розглянуто підходи до дослідження феномену забування. Тематика дослідження пам’яті memory studies була дуже популярна в Україні після розпаду Радянського Союзу, як потреба переосмислити минуле. Розкрито, що дослідження феномену забування можливе тільки в контексті дослідження феномену пам’яті, тому центральним методом дослідження феномену забування є герменевтичний. Показано, що найбільший внесок в дослідження феномену забування здійснили філософи Платоном, Августином Аврелієм, Фрідріхом Вільгельмом Ніцше, Полем Рікером. Виявлено, що феномен пам’яті та забування досліджується також в соціології, політології, історії, культурології, психології, літературознавстві, нейронауках. Дослідники пам’яті дуже часто повинні обирати чи підтримувати офіційну ідеологічну позицію держави та суспільства, чи діяти всупереч офіційній політики пам’яті в країні та зазнати репресій з боку держави та суспільства. З’ясовано, що memory studies є міждисциплінарною наукою, що ускладнює формування єдиного категоріального апарату та методологічного підходу. Проте, міждисциплінарний підхід дозволяє поєднувати різні галузі науки для розв’язання складних питань, пояснювати науки для людей з іншим світоглядом. Вирішення методологічних суперечностей повинно відбуватися за допомогою філософії. Український філософ Хамітов Назіп показав, що вироблення методологічних засад традиційно здійснюється філософами. Розкрито, що серед українських вчених вже були здійснені спроби систематизації напряму, зокрема українським професором Аллою Киридон. Обґрунтовано, що memory studies потребує застосування трансдисциплінарного методологічного підходу. Даний підхід передбачає не тільки взаємодію різних галузей науки, а й позанаукового знання. Український філософ Людмила Шашкова вказує на те, що трансдисциплінарний підхід передбачає орієнтацію на проблеми та потреби позанаукового знання. Утворюються трансдисциплінарні групи, в яких можуть змінюватися склад та методи залежно від потенційних можливостей дослідження.