Правове регулювання розірвання шлюбу: історичний розвиток і сучасні засади

Радченко, Л. І. (2021). Правове регулювання розірвання шлюбу: історичний розвиток і сучасні засади. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, (118), 116–122. https:doi.org/10.17721/1728-2195/2021/3.118-21

Досліджено генезис правового регулювання порядку, умов і наслідків розірвання шлюбу в його історичному аспекті, а також з огляду на сучасні засади регламентації сімейних відносин у праві ЄС та у законодавстві окремих іноземних держав, висвітлено новітні тенденції розвитку відносин у сфері розлучень й окреслено закономірності їхнього подальшого нормативного закріплення у сімейному праві України, сформульовано висновки і пропозиції, спрямовані на гармонізацію національного законодавства з правом ЄС.
Наголошено, що процедура розлучення, її умови та правові наслідки регулюються законодавством різних держав по-різному. На зазначені відносини також суттєво впливають національні особливості, традиції, релігія та культура. Поширення сімейних правовідносин за межі однієї держави викликає необхідність застосування для регулювання таких відносин іноземного законодавства. Наслідком застосування права різних держав щодо підстав розлучення, процедури розірвання шлюбу, а також неоднакового визначення моменту його припинення, може стати виникнення відповідних колізій. Зазначене зумовлює практичне значення визнання наслідків розлучення, здійсненого за правом однієї держави в іноземних правопорядках.
Одним з основних принципів римського приватного права було дотримання принципу абсолютної свободи розлучення. Проте в імператорський період, та особливо з утвердженням християнства, були встановлені обмеження для розлучення. Підхід щодо суттєвого обмеження, та навіть заборони розлучення, упродовж тривалого часу спостерігався у праві європейських держав. Під впливом католицької церкви та християнської моралі рецепійоване римське право взагалі не допускало розлучення чи встановлювало обмеження та вагомі підстави для розлучення. Починаючи з другої половини XX ст., у багатьох країнах проведено реформи законодавства про розлучення, унаслідок яких розлучення стали більш лібералізованими.
Загальним колізійним принципом розірвання шлюбу визнається закон громадянства подружжя (більшість країн континентальної Європи) або закон місця проживання подружжя (Англія та ін.). Однак, Регламент ЄС 1259/2010 передбачає інноваційні положення щодо обрання компетентного правопорядку у разі розлучення, закріплюючи можливість самостійного обрання подружжям застосовного права.