АДАПТАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ОСІБ 15-60 РОКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
9 жовтня 2025 р.
Автор(и) :
КОСЕНКО, Руслан
КУЩ, Юлія
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
102
Випуск :
3
ISSN :
1728-2748
Початкова сторінка :
27
Кінцева сторінка :
33
Цитування :
[APA 7] КОСЕНКО, Р., & КУЩ, Ю. (2025). ADAPTIVE POTENTIAL OF INDIVIDUALS AGED 15–60 DEPENDING ON ANXIETY LEVEL. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Biology, 102(3), 27–33. https://doi.org/10.17721/1728.2748.2025.102.27-33
[ДСТУ] КОСЕНКО Р., КУЩ Ю. ADAPTIVE POTENTIAL OF INDIVIDUALS AGED 15–60 DEPENDING ON ANXIETY LEVEL. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Biology. 2025. Vol. 102, no. 3. P. 27—33. DOI: 10.17721/1728.2748.2025.102.27-33 (date of access: 17.07.2026).
Вступ. У сучасних умовах зростання психоемоційного навантаження вивчення взаємозв’язку між рівнем тривожності, станом серцево-судинної системи та адаптаційними можливостями людини набуває особливої актуальності. Зниження стресостійкості та розбалансованість регуляторних систем можуть стати чинниками дезадаптації в осіб різного віку.
Методи. У дослідженні взяли участь 109 осіб віком 15–60 років, розподілених на три вікові групи: 1 група – 35 осіб юнацького віку (15-21 рр.), 2 група – 37 осіб молодого віку (22-35 рр.), 3 група – 37 осіб середнього віку (36-60 рр.). Рівень тривожності оцінювали за методикою Спілбергера–Ханіна (STAI); адаптаційний потенціал – за індексом функціональних змін (ІФЗ) за Р. Баєвським; стан серцево-судинної системи – за результатами проби Мартіне–Кушелевського. Статистичну обробку здійснювали з використанням показників середнього значення та середньої похибки (M ± m), достовірність відмінностей перевіряли за критерієм Стьюдента.
Результати. У першій віковій групі (15–21 рік) виявлено високий рівень ситуативної тривожності (45,2 бала), помірний ІФЗ (2,20) та переважання гіпертонічного типу реакції ССС, що свідчить про обмежений адаптаційний резерв. У другій групі (22–35 років) спостерігався помірний рівень тривожності, найнижчий ІФЗ (1,46) та нормотонічна серцево-судинна реакція, що вказує на найвищі адаптаційні можливості. У третій групі (36–60 років) при високому рівні особистісної тривожності (48,6 бала) та найвищому ІФЗ (3,28) встановлено переважання гіпертонічного типу реакції, що вказує на напруження адаптаційних механізмів.
Висновки. Встановлено достовірні відмінності у рівнях тривожності, серцево-судинній реактивності та адаптаційних показниках між віковими групами. Виявлено достовірну відмінність (p < 0,05) за рівнем тривожності між наймолодшою та найстаршою групами, що свідчить про накопичення з віком хронічної емоційної напруги та становлення тривожності як сталої особистісної характеристики. З юнацького до молодого віку ІФЗ зменшується на 33,6%, що вказує на покращення адаптації; у віці 36–60 років, навпаки, ІФЗ зростає більш ніж вдвічі, що говорить про істотне напруження адаптаційних механізмів. Таким чином, підвищений рівень тривожності (особливо О-ТР) асоціюється з погіршенням ІФЗ та зниженням ефективності реакції серцево-судинної системи на навантаження. Найвищий рівень адаптації виявлений у осіб молодого віку з помірною тривожністю, тоді як найнижчий – у представників старшого віку з високою О-ТР. Отримані результати підкреслюють необхідність інтегрованої оцінки психоемоційного стану та фізіологічної адаптації, особливо в осіб юнацького та середнього віку.
Методи. У дослідженні взяли участь 109 осіб віком 15–60 років, розподілених на три вікові групи: 1 група – 35 осіб юнацького віку (15-21 рр.), 2 група – 37 осіб молодого віку (22-35 рр.), 3 група – 37 осіб середнього віку (36-60 рр.). Рівень тривожності оцінювали за методикою Спілбергера–Ханіна (STAI); адаптаційний потенціал – за індексом функціональних змін (ІФЗ) за Р. Баєвським; стан серцево-судинної системи – за результатами проби Мартіне–Кушелевського. Статистичну обробку здійснювали з використанням показників середнього значення та середньої похибки (M ± m), достовірність відмінностей перевіряли за критерієм Стьюдента.
Результати. У першій віковій групі (15–21 рік) виявлено високий рівень ситуативної тривожності (45,2 бала), помірний ІФЗ (2,20) та переважання гіпертонічного типу реакції ССС, що свідчить про обмежений адаптаційний резерв. У другій групі (22–35 років) спостерігався помірний рівень тривожності, найнижчий ІФЗ (1,46) та нормотонічна серцево-судинна реакція, що вказує на найвищі адаптаційні можливості. У третій групі (36–60 років) при високому рівні особистісної тривожності (48,6 бала) та найвищому ІФЗ (3,28) встановлено переважання гіпертонічного типу реакції, що вказує на напруження адаптаційних механізмів.
Висновки. Встановлено достовірні відмінності у рівнях тривожності, серцево-судинній реактивності та адаптаційних показниках між віковими групами. Виявлено достовірну відмінність (p < 0,05) за рівнем тривожності між наймолодшою та найстаршою групами, що свідчить про накопичення з віком хронічної емоційної напруги та становлення тривожності як сталої особистісної характеристики. З юнацького до молодого віку ІФЗ зменшується на 33,6%, що вказує на покращення адаптації; у віці 36–60 років, навпаки, ІФЗ зростає більш ніж вдвічі, що говорить про істотне напруження адаптаційних механізмів. Таким чином, підвищений рівень тривожності (особливо О-ТР) асоціюється з погіршенням ІФЗ та зниженням ефективності реакції серцево-судинної системи на навантаження. Найвищий рівень адаптації виявлений у осіб молодого віку з помірною тривожністю, тоді як найнижчий – у представників старшого віку з високою О-ТР. Отримані результати підкреслюють необхідність інтегрованої оцінки психоемоційного стану та фізіологічної адаптації, особливо в осіб юнацького та середнього віку.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
465.65 KB
Контрольна сума :
(MD5):a25a45404cc8a4ea90439fb644ef834f
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International