Проблеми правового регулювання організаційно-управлінських відносин в трудовому праві

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності, видів та особливостей реалізації й правового регулювання організаційно-управлінських відносин у трудовому праві України у процесі реформування вітчизняного трудового законодавства. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, серед них наступні:
1. Визначено методологію дослідження організаційно-управлінських відносин як комплекс філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання та дослідження організаційно-управлінських відносин у трудовому праві, які запропоновано поділити на наступні групи: 1) філософсько-світоглядні методи: діалектичний, визнання чи заперечення об’єктивних державно-правових закономірностей та можливостей здобуття істинних знань про них, системний, структурно-функціональний тощо; 2) загальнонаукові методи: логіко-семантичний, узагальнення, порівняння, групування, абстрагування, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, логічний, аналітичний, історичний, історико-порівняльний, статистичний, документальний, моделювання та ін.; 3) спеціальні методи: формально-юридичний, тлумачення норм права, вивчення юридичної практики, історико-правовий, порівняльно-правовий, функціонально-правового аналізу, документально-правового аналізу, кількісного та якісного аналізу, раціональної критики правових норм та ін.
2. Охарактеризовано організаційно-управлінські відносини як об’єкт регулювання нормами трудового права, у результаті чого обґрунтовано, що організаційно-управлінські правовідносини є одним із невід’ємних об’єктів регулювання нормами трудового права, які слід відрізняти від організаційно-управлінських відносин в адміністративному праві з наступних підстав: 1) регулюються відповідно нормами трудового та
адміністративного права; 2) змістом правовідносин є відповідно трудова та виконавчо-розпорядча діяльність; 3) адміністративно-правові відносини мають місце виключно у сфері виконавчо-розпорядчої та організаційної діяльності в органах державної влади та місцевого самоврядування; 4) вони носять публічний характер і регулюються нормами адміністративного права; 5) містять обов’язкову наявність суб’єкта владних повноважень, що обумовлює застосування методу владних приписів у правову регулюванні; 6) характеризуються приватною формою у сфері праці; 7) мають переважаюче договірне правове регулювання і рівне становище суб’єктів організаційно-управлінських відносин, що регулюються нормами трудового права тощо.
3. Запропоновано визначити організаційно-управлінські відносини в трудовому праві як врегульовані нормами трудового права (трудового законодавства та локальних нормативно-правових актів) відносини, що виникають між роботодавцями, працівниками, трудовими колективами, професійними спілками та їх об’єднаннями, організаціями роботодавців і їх об’єднаннями та органами соціального партнерства в процесі реалізації владно-розпорядчих повноважень роботодавця, повноважень трудового колективу та профспілок з приводу укладення колективних договорів та встановлення умов і оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, дотримання трудового законодавства, вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів тощо.

Ключові слова: трудове право, організаційно-управлінські відносини, індивідуальні відносини, колективні відносини, трудовий спір, колективна угода, колективний договір, соціальне партнерство, роботодавець, трудовий колектив.

Волинець В. В. Проблеми правового регулювання організаційно-управлінських відносин в трудовому праві : дис. ... док. юрид. наук : 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення / Волинець Владислав Володимирович. - Київ, 2016. - 406 с.