Типи адаптації військовослужбовців до виконання службово-бойових завдань в бойових умовах

Колесніченко, О. С. (2019). Типи адаптації військовослужбовців до виконання службово-бойових завдань в бойових умовах. Український психологічний журнал, 1(11). 130–140. https://doi.org/10.17721/upj.2019.1(11).10

Вивчення психологічної травматизації військовослужбовців Національної гвардії України останнім часом обумовлено проведенням на території України антитерористичної операції, яка за своєю повномасштабністю та людськими втратами прирівнюється до справжньої війни. Встановлено, що учасники бойових умов страждають різними прояви дезадаптації, які порушують їх соматичне, психологічне і соціальне функціонування.
Для визначення особливостей адаптації військовослужбовців до перебування в стресових умовах було використано комплекс психодіагностичних методик, для узагальнення даних було використано процедуру кластерного аналізу.
У першій групі майже за усіма показниками адаптивності діагностовано «нормальне» напруження без загрози для особистості, але при хронічному перебігу можуть мати негативні наслідки для психіки військовослужбовців. Саме висока здатність до передбачення негативних наслідків подій і критичне ставлення до своїх можливостей помножені на стратегію уникнення прогнозованої небезпеки, забезпечують меншу травматизацію особистості в актуальній ситуації, зменшують вірогідність розвитку ПТСР – «тривожний, прогнозуючий небезпеку».
Для другої групи характерним є деяке «недооцінювання» небезпеки подій, які вони переживають. У цій групі менш вираженими є показники гострого стресового розладу, порівняно з показниками ПТСР. Проте, попри набуті ознаки ПТСР, пережиті події не змінили їхні загальні установки щодо оточуючого світу, який вони і надалі не сприймають як небезпечний і загрозливий – «відвертий, відкритий зовнішньому світу (і небезпеці)».
Представники третьої групи демонструють усі ознаки гострого стресового розладу та ПТСР, критичне напруження адаптаційних здібностей. Військовослужбовці даної групи прагнуть викликати співчуття, виправдати свою поведінку відомими даними про стрес та ПТСР – «віктимний, що приймає роль постраждалого (жертви)».
Для представників четвертої групи характерним є демонстрація повної відсутності ознак гострого стресового розладу та ПТСР, підкреслення високого рівня власних адаптаційних здібностей. Представники цієї групи усвідомлюючи власну тривогу, намагаються її приховати від оточуючих, компенсувати зайвою бравадою – «той, що витісняє, приховує свій страх».
Отже, серед військовослужбовців поширеними є чотири типи адаптації до перебування в стресових умовах: «той, що прогнозує небезпеку», «відкритий небезпеці», «той, що приймає роль жертви», «той, що приховує свій страх».