ПРОЄКЦІЯ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ГЕОПОЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В. ЧЕРЧИЛЛЯ (1917–1921 РР.)

ЯКОВЕНКО, Н., СЕРЕДА, М. (2025). REFLECTION OF WINSTON CHURCHILL’S EAST EUROPEAN GEOPOLITICAL OUTLOOK (1917–1921). Вісник: Міжнародні відносини, 61(2), 120–125. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2025/2-61/120-125

Вступ. У завершальний період Першої світової війни та після її закінчення в Європі відбувалися суттєві перетворення, які характеризувались вагомими геополітичними змінами, визначалось політичне майбутнє новоутворених держав у Центрально-Східній частині континенту. Одну з ключових позицій в цей час відігравала Британська імперія та її політичні лідери. Серед них особливо помітною фігурою був Вінстон Черчилль, який обіймав різні урядові посади. Метою було проаналізувати дипломатичну діяльність В. Черчилля та розкрити питання його сприйняття України в 1917–1921 роках.
Методи. Методологічну основу дослідження становлять методи історико-генетичного, проблемно-хронологічного та порівняльно-політичного аналізу, дискурс-аналізу. Джерельна база включає мемуарну літературу, офіційні урядові документи, матеріали парламентських дебатів, дипломатичне листування, промови В. Черчилля.
Результати. Проаналізовано період революційних трансформацій, що призвів до краху імперських утворень та формування нових національних держав у Східній Європі. Встановлено, що В. Черчилль відіграв ключову роль у формуванні політики стримування більшовизму на етапі післявоєнної перебудови системи міжнародних відносин. Особливу увагу приділено його ініціативам щодо військово-дипломатичної підтримки білого руху, розгортанню інтервенційних операцій, а також спробам легітимізації антибільшовицьких урядів у міжнародно-правовому полі. Водночас доведено, що Україна у сприйнятті Черчилля не виступала як самостійний політичний суб’єкт, а розглядалася винятково крізь призму внутрішньої кризи «єдиної росії», яку слід було відновити шляхом підтримки білогвардійського руху. У рамках дослідження висвітлено змістовні характеристики зовнішньополітичної риторики В. Черчилля, його спроби консолідувати союзників по Антанті навколо концепції ідеологічного протистояння більшовизму, а також трансформацію дипломатичної стратегії Британської імперії в умовах зміни геополітичного балансу сил. Проведено порівняльний аналіз позиції В. Черчилля та загального курсу уряду Д. Ллойда Джорджа.
Висновки. Було встановлено, що геополітична логіка В. Черчилля будувалася на ідеї стабільності через підтримку великих держав і відновлення імперських форматів, у межах яких українська державність розглядалася як тимчасове і передчасне політичне утворення.