Мілітарний чин у ліриці Тараса Шевченка
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2026
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1(29), ч. 1
ISSN :
2410-4094
Початкова сторінка :
240
Кінцева сторінка :
251
Цитування :
[APA 7] Ковалів, Ю. (2026). Мілітарний чин у ліриці Тараса Шевченка. Шевченкознавчі студії, (29), ч. 1, 240–251. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2026.1(29).1/240-251
[ДСТУ] Ковалів Ю. Мілітарний чин у ліриці Тараса Шевченка. Шевченкознавчі студії. 2026. Вип. 1(29), ч. 1. С. 240—251. DOI: 10.17721/2410-4094.2026.1(29).1/240-251 (дата звернення: 30.07.2026).
Вступ. Аналітична рецепція досі закомплексована стандартним розумінням й інтерпретацією творчої спадщини Т. Шевченка, зведеної до кількох ідейно-тематичних пластів, адаптованої під ту чи ту ідеологічну кон'юнктуру, до сакралізації його постаті, трактованої в сенсі забронзовілого "пророка", який еволюціонував від кріпака до "провідника нації"; зазирають у його приватне життя, що неприпустимо з погляду етичної культури. Нескінченне розмаїття поетичного і малярського доробку Т. Шевченка, ставши класикою української літератури й мистецтва світового рівня, виправдовує її дослідження під різними аналітичними й методологічними підходами, що часом призводить до розмивання домінантних первнів. А вони полягають у визначальному екзистенціалі поета – волі, поза якою він себе не мислив, хоча йому було відведено лише десять років свободи. Т. Шевченко втілював у собі ментальну рису українців, на переконання яких повноцінна, самодостатня особистість можлива лише на волі. Наділені вродженим чуттям людської гідності й історичної справедливості, вони завжди чинили і чинять спротив будь-якій кривді. Це – нація бунтарів. Схильні до ліричного психостану, до гармонійного світобачення, вони неодноразово виявляли свій мілітарний характер, аби захистити себе, свою родину, свою землю від зазіхання деструктивних сил. Т. Шевченко, як ніхто, найповніше у своїй поезії обґрунтував правочинність мілітарної відповіді на жорстокі виклики дійсності. Таким був визначальний мотив його творчості і життя, суголосний народному способу існування на межі.Методи. Застосовано метод пильного читання, об'єктивного історизму.Основною джерельною базою є лірика Т. Шевченка.Результати. Стаття є продовженням і поглибленням моїх попередніх наукових розвідок про Т. Шевченка, дотичних до мілітарної тематики: "Іржавець" у гетьманській галереї Т. Шевченка: випадковість чи закономірність? // Літературна Україна. 2004. 11 березня; Не щадив і гетьмана: кілька зауваг з приводу Шевченкової рецепції Б. Хмельницького // Літературна Україна. 2007. 20 вересня; Інтерпретація історії як тексту в поезії Т. Шевченка // Шевченкознавчі студії: збірник наукових праць. Вип. 10. К. : ВПЦ "Київський університет", 2007. С. 48–55; Проблема рецепції незручних текстів Т. Шевченка // Шевченкознавчі студії: збірник наукових праць. Вип. 19. К.: ВПЦ "Київський університет", 2009. С. 73–77; Казкові аберації Шевченкової гайдамаччини // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип. 34. Присвячений дослідженню творчої спадщини Л. Ф. Дунаєвської. К.: Інститут математики НАН України, 2010. С. 152–158; Шевченківська рецепція національної історії // Українська літературна газета. 2014. 11 квітня, 25 квітня; Есе "Селянський король" (про Т. Шевченка) Ю. Липи в контексті його есеїв і полемік // Шевченкознавчі студії. Збірник наукових праць. Вип. 21. К.: ВЦ "Київський університет", 2018. С. 135–142; Рецепція творчості Т. Шевченка в радянській літературі та літературознавстві // Шевченкознавчі студії: збірник наукових праць. Вип. 1 (22). К.: ВЦ "Київський університет", 2019. С. 168–178; Незручний Тарас Шевченко // Українська культура: [культуролог. часопис ]. Київ, 2020. Ч. 3. С. 2–7.Висновки. Мілітарний чин визначальний у творчості Т. Шевченка, котрий органічно відчував онтологію українця, неможливого поза екзистенціалом волі, перейнятого вродженим чуттям історичної справедливості, здатного на спротив деструктивним силам. Будь-яка спроба дискредитувати оборону людської й національної гідності викликала у нього протест, викривала підступні методи "перевернутої піраміди" чи "гнилого оселедця", спонукала до аргументації законного права збройної відсічі нападнику, потреби екзистенціювання невгнутого суб'єкта власної долі. Ставши лейтмотивом всієї творчості Т. Шевченка, воно найповніше розкрито в поемі "Гайдамаки". Концептуалізоване в ній збройне самоствердження виходило поза текст, поверталося в нову історію, ставало новою історією Холодного Яру під час національновизвольних змагань, повстанського руху під час Другої світової війни, російсько-української війни, починаючи з 2014 р., істотно підкориговувало воєнну доктрину Сун Дзи.
Галузі знань та спеціальності :
B11 Філологія (за спеціалізаціями)
Галузі науки і техніки (FOS) :
Мови та література
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
374.36 KB
Контрольна сума :
(MD5):0ce51be57c3d4d7bab15dabbf75f65a7
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International