Розгляд адміністративними судами публічно-правових спорів щодо застосування санкцій Радою національної безпеки і оборони України

Дисертація є комплексним дослідженням розгляду адміністративними судами публічно-правових спорів щодо застосування санкцій Радою національної безпеки і оборони України. У дисертації розкрито зміст сучасних наукових доробків вітчизняних вчених, що досліджували правову природу, причини та підстави виникнення публічно-правових спорів. З урахуванням висновків їхніх праць, на основі аналізу вітчизняного законодавства і рішень адміністративних судів України описано правову природу, причини та підстави виникнення спорів щодо застосування Радою національної безпеки і оборони України санкцій. Дисертантка виявила та проаналізувала питання теоретичного і практичного змісту такого спору, внаслідок чого довела, що детальне його вивчення сприяє вдосконаленню діяльності органів управління у сфері захисту національної безпеки України та захисту її суверенітету. Розвиваючи наукові пропозиції, запропоноване авторське бачення поняття публічно-правового спору щодо рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій, схарактеризовано його стадії, описані його основні елементи. Зазначеним доведено існування таких спорів як окремого явища в правовій системі України. Дисертантка дослідила адміністративно-правовий та адміністративно-процесуальний статус Ради національної безпеки і оборони України, суб’єктів приватного права, органів державної влади, які згідно з чинним законодавством України беруть участь у процедурі застосування Радою національної безпеки і оборони України санкцій. Сформульовано позицію про те, що її адміністративно-правовий статус зовнішньо відповідає формі публічного управління у сфері захисту національної безпеки і оборони України, а її рішення про застосування санкцій відповідає засобу їх забезпечення. Детально проаналізовано функціонування цього конституційного органу, формування персонального складу, внутрішня структура, функції, за результатом чого виявлено відсутність у вітчизняному законодавстві норм щодо його відповідальності як органу, в тому числі його посадових осіб. Зауважено на відсутності в Ради національної безпеки і оборони України статусу юридичної особи, що перешкоджає їй бути стороною публічно-правового спору щодо її рішень про застосування санкцій. Доведено, що до введення в дію указом Президента України таке рішення не має обов’язкової сили, на підставі чого констатовано про невідповідність її рішень актам владно-розпорядчого характеру. Зазначене дало змогу описати особливості судового розгляду таких спорів в адміністративних судах. На основі аналізу вітчизняного законодавства України доведено неоднозначність позиції про можливість Ради національної безпеки і оборони України реалізувати процесуальні права та обов’язки, як учасника судових процесів у досліджуваній категорії справ. Аналіз адміністративно-процесуального статусу приватних осіб у таких правовідносинах дозволив з’ясувати відсутність у них права участі в досудовому процесі застосування до них санкцій Радою національної безпеки і оборони України. Щодо державних органів виконавчої влади, які уповноважені законом реалізувати укази Президента про введення в дію відповідних рішень Ради національної безпеки і оборони України, установлено наявність обов’язків їх виконати та аргументовано позицію, що вони не є учасниками судових процесів у справах про оскарження цих указів. Увагу приділено зарубіжному досвіду створення та діяльності рад національної безпеки в інших демократичних країнах. На основі аналізу основних законів таких держав описана їх структура, функції та повноваження, місце в системі публічного управління, що дозволило запропонувати врахувати цей досвід для нормативного регулювання діяльності Ради національної безпеки і оборони України.
Дослідивши судові рішення адміністративних судів України, було аргументовано, що рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій за чинного нормативного регулювання не є предметом публічно-правового спору в адміністративних судах. Констатовано, що належним предметом судового оскарження є указ Президента України, яким його введено в дію. Таким чином доведено суб’єктний склад учасників публічно-правового спору, що розглядається в адміністративних судах. Зокрема, що позивачем є особа, до якої застосовані санкції. Відповідачем у публічно-правових спорах щодо застосування Радою національної безпеки і оборони України санкцій є саме Президент України. Інші державні органи, які беруть участь у процесі застосування таких санкцій, а саме, які ініціюють їх запровадження у формі надання пропозицій, можуть бути залучені в таких судових спорах як треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. На цій підставі доведена підвідомчість таких спорів Верховному Суду: Касаційному адміністративному суду в складі Верховного Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції. Констатовано відсутність права на касаційне оскарження рішення суду в такій категорії публічно-правових спорів. Описано основні складнощі в тактиці юридичного захисту прав особи, до якої такі санкції застосовані. Аналіз рішень Верховного Суду, якими вирішені публічно-правові спори щодо рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій, дозволив описати кваліфікаційні вимоги до його учасників, зміст фактів та спірних обставин, які встановлюються адміністративними судами для правильного вирішення спорів. Зауважено, що рішення про застосування санкцій під час судового оскарження має бути чинним. Процесуальний строк для звернення до суду обчислюється з дати офіційного опублікування указу Президента України про введення в дію відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України. Досить часто для судового розгляду справи необхідно отримати в уповноваженого державного органу дозвіл до роботи з обмеженим доступом. Докази суди витребовують як в учасників судової справи, так і в суб’єктів, які до них не належать. Доказами в такій категорії спорів суди вважають документи, що стали передумовою, причиною та підставою прийняття рішення про застосування санкцій, а також саме рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування санкцій, які стосуються позивачів. Також судами в таких провадженнях аналізується дотримання передбаченої законом процедури прийняття рішення та зміст відповідного указу Президента України за трискладовим тестом, а саме дотримання вимог закону для втручання в права особи, легітимність мети та пропорційність обраного заходу між використовуваними засобами та переслідуваною метою. У дисертації описано основні висновки Європейського Суду з прав людини в рішеннях за результатами оскаржень рішень національних судів щодо належного виконання резолюцій Ради безпеки ООН про застосування санкцій до окремих осіб. На підставі системного аналізу нормативних актів України, навчально-методичної та довідкової літератури, судової практики, у тому числі Європейського Суду з прав людини, дисертантка обґрунтувала висновок щодо необхідності внесення змін чинного законодавства України, які можуть усунути правові колізії в адміністративно-процесуальному статусі та забезпечити реальну участь Ради національної безпеки і оборони України в публічно-правових спорах, а також сприятимуть зменшенню кількості судових справ цієї категорії: у Закон України «Про санкції» в частині зміни використання узагальнюючого терміну «санкції» до обмежувальних заходів та заміни його поняттям «обмежувальні заходи», а також доповнення нормами щодо участі осіб приватного права в досудовій процедурі застосування до них санкцій; у Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» щодо наділення Ради національної безпеки і оборони України статусом юридичної особи.

Бабич А. М. Розгляд адміністративними судами публічно-правових спорів щодо застосування санкцій Радою національної безпеки і оборони України : ди. … д-ра філософії : 081 Право / Бабич Анжеліка Миколаївна. – Київ, 2024. – 215 с.