Сучасні проблеми захисту прав людини під час дії режиму окупації

Айрапетов М. А. Сучасні проблеми захисту прав людини під час дії режиму окупації : дис. ... д-ра філософії : 293 Міжнародне право / М. А. Айрапетов ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026. 200 с. + 64 с. дод.

М.А. Айрапетов. Сучасні проблеми захисту прав і свобод людини на окупованих територіях. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 «міжнародне право»; 12.00.11 – міжнародне право.
Навчально-науковий Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченко, Київ, 2026.
Міжнародні збройні конфлікти викликають масу порушень та протиправних діянь per se факту своєї наявності. Вбивства комбатантів та цивільних осіб, інших захищених категорій людей, нанесення шкоди інфраструктурі, воєнні злочини та інші міжнародні злочини, застосування забороненої зброї тощо. Дана наукова робота розкриває проблемні аспекти захисту прав і свобод людини під час дії режиму окупації як особливого міжнародно-правового режиму, що існує в рамках міжнародних збройних конфліктів. Цивільне населення, що опинилось на окупованих територіях, є вразливим, тимчасово втрачає повноцінний захист держави, що страждає від окупації, а права та свободи, що складають собою континуум прав і свобод людини, зазнають суттєвого звуження до рівня критично важливих. Дефекти та/або застарілість міжнародно-правового регулювання режиму окупації є першопричиною (після самого факту окупації) такої вразливості цивільного населення під час дії режиму окупації.
У межах даного дисертаційного дослідження режим окупації розглядається як складне правове явище, що поєднує у собі елементи міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та норм міжнародної відповідальності держав. Попри наявність фундаментальних міжнародно-правових актів, які регламентують поведінку держав-окупантів, сучасні реалії демонструють їхню обмеженість у частині комплексного захисту прав і свобод людини під час тривалої окупації. Існуюча нормативна база переважно зосереджена на забезпеченні базових гарантій фізичного виживання цивільного населення, тоді як сучасне розуміння прав людини охоплює значно ширший спектр — економічні, соціальні, культурні, інформаційні та цифрові права, які також зазнають суттєвих обмежень під час окупації.
Дослідження спрямоване на формування системного підходу до аналізу прав і свобод людини в умовах окупації, виходячи з їхньої взаємозалежності, ієрархічності та динамічності. Обґрунтовується теза, що окупація не призводить до припинення дії прав людини, а створює особливий правовий простір, у якому вони трансформуються, звужуються або набувають нових форм реалізації. У цьому контексті важливим є визначення мінімального незнижуваного стандарту прав і свобод, що повинні гарантуватися цивільному населенню незалежно від військово-політичних обставин.
Центральне місце в дисертації займає розробка та обґрунтування концепції матриці прав і свобод людини, яка пропонується як аналітичний і методологічний інструмент систематизації прав людини в умовах дії режиму окупації. Матриця прав і свобод людини розглядається як багатовимірна модель, що дозволяє структурувати права за кількома критеріями одночасно: за їх природою (цивільні, політичні, економічні, соціальні, культурні, цифрові), за ступенем критичності для існування людини, за можливістю їх обмеження, а також за рівнем обов’язків держави-окупанта щодо їх забезпечення. Такий підхід дозволяє відійти від традиційного фрагментарного аналізу прав людини та перейти до їх комплексного розуміння як єдиної взаємопов’язаної системи.
Матриця також відображає трансформаційний характер прав і свобод людини в умовах окупації. У мирний час права функціонують у повному обсязі як складова цілісної правової системи, однак під час окупації їхній зміст, обсяг та механізми реалізації зазнають змін. Частина прав переходить у категорію критично важливих і набуває абсолютного значення, інші — звужуються до мінімального рівня реалізації, а деякі — фактично блокуються або істотно деформуються. Матриця дозволяє виявити ці процеси, визначити, які саме права мають залишатися недоторканними за будь-яких умов, а також окреслити межі допустимого втручання з боку держави-окупанта.
Крім того, запропонована модель матриці виконує функцію правового індикатора, який дозволяє оцінити реальний стан дотримання прав і свобод людини на окупованих територіях. Вона створює можливість визначати зони підвищеного ризику, виявляти системні порушення та прогнозувати довгострокові наслідки для цивільного населення. У межах дослідження матриця розглядається не лише як теоретична конструкція, але і як практичний інструмент, що може бути використаний для вдосконалення міжнародно-правових механізмів моніторингу, документування порушень та формування нових стандартів захисту прав людини під час окупації.
Окрему увагу в роботі приділено співвідношенню міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини в умовах окупації. Обґрунтовується їх паралельна та взаємодоповнююча дія, що формує комплексну правову рамку захисту цивільного населення. Окупація створює ситуацію ефективного контролю над територією з боку держави-окупанта, що, у свою чергу, зумовлює виникнення обов’язків щодо забезпечення базових прав і свобод населення, яке перебуває під її владою.
У дисертації також досліджується питання міжнародно-правової відповідальності за порушення прав і свобод людини в умовах окупації. Аналізуються як класичні механізми державної відповідальності, так і сучасні підходи до індивідуальної кримінальної відповідальності посадових осіб. Підкреслюється, що ефективність захисту прав людини значною мірою залежить від наявності дієвих механізмів притягнення до відповідальності та міжнародного примусу до виконання зобов’язань.
Практичне значення дослідження полягає у формуванні науково обґрунтованих підходів до вдосконалення міжнародно-правового регулювання режиму окупації. Запропоновані положення можуть бути використані для розвитку міжнародних стандартів захисту прав людини, удосконалення діяльності міжнародних організацій, а також для формування нових концептуальних підходів до оцінки стану прав і свобод людини в умовах збройних конфліктів.
У підсумку дисертаційна робота спрямована на формування цілісної доктринальної моделі захисту прав і свобод людини під час дії режиму окупації, в центрі якої перебуває людина як носій невід’ємних прав. Запропонована концепція континууму прав і свобод у поєднанні з матричним підходом до їх систематизації дозволяє по-новому осмислити природу прав людини в екстремальних умовах, визначити їх критичні межі та закласти підґрунтя для формування більш ефективної міжнародно-правової системи їх захисту.
Ключові слова: міжнародне публічне право, міжнародне гуманітарне право, міжнародне право прав людини, міжнародне кримінальне право, права і свободи людини, матриця прав і свобод людини, континуум прав і свобод людини, режим окупації, міжнародні суди, міжнародні кримінальні суди, міжнародна юрисдикція, міжнародні організації, захист прав і свобод людини, цивільне населення, міжнародні злочини.