ІСТОРИЧНІСТЬ ІНДІЙСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ: КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Hnatovska, Н. (2025). HISTORICITY OF INDIAN PHILOSOPHY: KEY RESEARCH ISSUES. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 1(12), 46–52. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/12-8/23

Вст у п . Розкрито ключові методологічні проблеми історико-філософського дослідження творчого доробку індійських мислителів. Перша з них – це визначення критеріїв для розпізнання філософського складника в змісті інтелектуального дискурсу індійців, що віддзеркалений у літературній спадщині, яка не втрачає своєї актуальності і розвивається впродовж кількох тисячоліть. Друга – перспективи історичного дослідження індійської філософії і аргументи та контраргументи такого підходу.
Мет о ди . Застосовано загальнонаукові методи: аналіз, синтез, порівняння та описування для розкриття специфічних проблем методології дослідження історії індійської філософії. Реалізовано міждисциплінарний підхід, який дозволив використати напрацювання істориків, методологів науки та філологів.
Резу л ь т а ти . Аргументовано, що визначення критеріїв історичності першоджерела в історицистських теоріях нерозривно пов'язане з визначенням критеріїв його філософічності, зокрема, у Д. Чаттопадг'яя та В. Рубена. Означено, що вразливість і неактуальність історицистських концепцій у сучасності аргументує доцільність визнання відносної автономності питань: "що є філософічним?" і "що є історичним?" у методологічному обґрунтуванні досліджень історії індійської філософії.
Виявлено, що відсутність виразної і чіткої історичної самосвідомості в індійській культурній традиції позбавила дослідників опертя на періодизацію, яка була б сформована самими індійцями впродовж розвитку їхньої філософської думки. Цим пояснюються істотні відмінності між найбільш відомими способами періодизації індійської філософії, зокрема, у творах С. Радхакрішнана, М. Біардо, Е. Франко. Водночас зазначено, що поширене серед індійців ставлення до витокових текстів, як до позачасово актуальних і беззаперечно авторитетних, відсутність ознак "парадигмальних революцій" у кунівському тлумаченні цієї лексеми, спричинила відмову від періодизації індійської філософії, наприклад, у творах С. Чаттерджи і Д. Датта, а критичне переосмислення традиції періодизації історії філософії у західному світі стало основою оригінальної періодизації Дж. Плотта. Сформульовано, що через відсутність верифікованих підстав для ствердження об'єктивності історичного процесу загалом дослідники вільні створювати певні способи власної періодизації історії індійської філософії відповідно до потреб своїх розвідок і з чітким визнанням їх умовності та інструментальності.
Висновки . Визначено, що основою дискусії щодо історичності індійської філософії в сучасності, є питання: чи виправдано говорити про історію, коли не йдеться про відмежування сучасного від застарілого? Вразливість припущення, що можливо вивчати твори представників традиції, яка триває вже декілька тисячоліть, без урахування особливостей конкретно-історичної ситуації часу та умов їх створення, спонукає нас визнати доцільність дотримання принципу історизму в дослідженнях індійської філософії. Обґрунтовано, що історичний підхід у дослідженні індійської філософії не є єдиним із можливих, однак він цілком відповідає сучасним запитам наукового дискурсу і може бути визнаним одним з пріоритетних.