Уявлення про османів в Італії в XV-XVI століттях:: дослідження крізь текстиль

Гоцало, К. (2022). The ideas about Ottomans in Italy during the 15th and 16th centuries:: the study through textiles. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(13), 84–98. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2022.1.07

Стаття є спробою доповнити знання про уявлення італійцями османів протягом XV та XVI століть, використовуючи збережені тканини обох культур, згадки про текстиль в писемних та візуальних джерелах.
Сучасні технологічні методи дослідження давнього текстилю дають змогу уточнити його атрибутивні дані, що в свою чергу, сприяє більш певним висновкам щодо мистецьких запозичень в царині оздоблення. В такий спосіб, наприклад, з'ясувалося, що дві тканини з колекції Музею Ханенків, які вважалися італійськими, є роботою османських майстрів. Якщо за будовою італійський та османський текстиль досліджуваного періоду досить різний, візуально – він навпаки часто є майже однаковим. Незважаючи на те, що торгівля османськими тканинами не була значно поширеною в Італії XV-XVI століть, італійські рисувальники та ткачі усе ж активно імітували текстильну продукцію Близького Сходу.
Писемні джерела, особливо листи та інвентарні документи, також наповнені згадками османських тканин та виробів «в турецькому стилі». Так як автентичного текстилю  із Західної Азії в ті часи було небагато у світському просторі італійських міст, вірогідно, містяни могли асоціювати із османською культурою певні види тканин місцевого виробництва, що виглядали як «турецькі». Кількість та особливості їхнього опису у писемних джерелах наштовхують на думку про колосальну зацікавленість італійцями османською культурою, «обережну увагу» до зростаючої Османської імперії та визнання її домінування над багатьма народами Азії. Усе це відбувалося усупереч перманентним війнам між Венеційською республікою та османами. Входження у італійську моду тканин «на турецький лад» було блискавичним. Однак у місцевих писемних джерелах всіляко підкреслювалася давність традиції використання турецьких «модних прийомів» італійцями, що могло мати на меті укорінення уявлень про спорідненість культур.