СТРАТЕГІЯ ПОДОЛАННЯ ГІПЕРКОНФЛІКТНОСТІ В СОЦІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ

Honcharenko, M., Karaulna, N., Sierova, Y. (2025). STRATEGY FOR OVERCOMING HYPERCONFLICT IN THE SOCIAL SPACE: A PHILOSOPHICAL PERSPECTIVE. Politology bulletin(98), 53–64. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.98.53-64

У статті здійснено філософське осмислення феномена гіперконфліктності як однієї з ключових ознак сучасного соціального простору, що виявляє кризу співбуття, деградацію комунікативного середовища та розпад смислових структур спільного буття. Актуальність дослідження зумовлена трансформаціями соціальної онтології в умовах постправди, глобальної фрагментації цінностей і цифровізації, які підсилюють конфліктність до рівня екзистенційного виклику. Стаття розкриває філософську природу гіперконфліктності як порушення зв’язків між Я, Іншим і світом та окреслює можливості її подолання через переосмислення етики, діалогу та соціальної онтології.Виявлено, що гіперконфліктність виходить за межі традиційного розуміння конфлікту як зіткнення інтересів і постає як онтологічний феномен, що підриває можливість діалогу, солідарності та суспільного договору. Показано, що класичні моделі подолання конфліктів виявляються недостатніми в умовах розриву між Я та Іншим, фрагментації досвіду та кризи універсалій. У цифрову добу конфлікт набуває алгоритмічно підсилених форм, що потребує нового осмислення відповідальності та етики взаємодії. Сформульовано філософські засади стратегії подолання гіперконфліктності: етика відповідальності (Е. Левінас), діалогічність буття (М. Бубер, Г.-Г. Гадамер), онтологія відкритості (Ж.-Л. Нансі), відмова від тотальності (Ж.-Ф. Ліотар) та етика пам’яті (П. Рікьор). Обґрунтовано потребу мислити майбутнє як відкритий простір спільного, де конфлікт трансформується з деструктивного чинника на ресурс розвитку.Обґрунтовано, що гіперконфліктність є не лише соціальною чи політичною проблемою, а глибоким духовно-антропологічним викликом, що вимагає філософського переосмислення підвалин людського співіснування. Подолання цього феномена можливе через відновлення етики взаємності, діалогічного виміру буття, визнання множинності та створення онтології майбутнього, здатної забезпечити продуктивну взаємодію в умовах радикальної різноманітності.