ГРИГОРІЙ ПАВЛУЦЬКИЙ В 1920-Х РР.: ОБРАЗ В КОНТЕКСТІ ДОБИ

Ляпіна, О. (2025). HRYHORII PAVLUTSKYI IN THE 1920S: AN IMAGE IN THE CONTEXT OF THE ERA. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 159(2), 41–48. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.159.6

Вступ. Григорій Григорович Павлуцький – важлива й помітна постать в історії українського мистецтвознавства й української вищої освіти.. Його наукова і педагогічна практика неодноразово ставали предметом вивчення українських дослідників, проте основну увагу вони приділяли періоду до 1920 р., особливо 1917-1919 рр., як найбільш плідному для Г. Павлуцького і в науковому, і в професійно-викладацькому, і громадсько-організаційному відношенні. Натомість останні роки життя вченого не акцентувались, подавались досить побіжні згадки про роботу і тогочасний побут вченого. Таким чином, мета даної статті – окреслити основні напрями діяльності професора Г.Г. Павлуцького у період з 1920 до 1924 р.
Методи. Загальнонаукові та загальноісторичні методи дозволили здійснити всебічний аналіз і оцінку історичного контексту означеної теми. Факти, проаналізовані у даній статті, розглядаються у розвитку, на тлі конкретно-історичної обстановки, що передбачає застосування методу порівняльно-співставного аналізу. При підборі й аналізі джерел були застосовані комплексний підхід, проблемно-хронологічний і компаративний методи.
Результати. У статті реконструйовано події останніх років життя професора Г. Павлуцького – його педагогічну й адміністративну діяльність у ВІНО початку 1920-х рр., охарактеризовано основні напрями роботи зі студентами, описано взаємини з колегами по інституту. Окремо акцентовано кінцевий період функціонування Музею/кабінету мистецтв, завідувачем якого Г. Павлуцький незмінно був з 1898 р.  
Висновки. Початок 1920-х рр. виявився досить складним періодом в житті Г. Павлуцького. Упродовж 1920-1922 рр. з огляду на економічну кризу в країні він зосередив свою увагу на педагогічній діяльності – продовжував викладати історію європейського і українського мистецтва у новостворених або реформованих київських вишах, велику увагу приділяв підготовці слухачів до майбутніх наукових студій. Основним місцем його роботи у цей час був Вищий інститут народної освіти ім. М. Драгоманова. Шанований професор обіймав різні адміністративні посади, керував роботою низки структурних підрозділів інституту. Водночас влада демонструвала, що він – релікт епохи, яка минула незворотно. Це підтверджує історія Кабінету красних мистецтв, який просто був знищений буквально за кілька років по смерті Г. Павлуцького.