СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ СФЕРИ СПОРТУ, ПРИЗВАНИХ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Pyzhov O. M., P. M. O. (2025). SOCIAL SECURITY OF SPORTS WORKERS CALLED FOR MILITARY SERVICE DURING MOBILIZATION IN UKRAINE. Social Law(3).

Стаття присвячена комплексному аналізу правового регулювання соціального забезпечення працівників сфери фізичної культури і спорту, які були призвані на військову службу під час мобілізації в Україні. Особливу увагу автори приділяють специфіці застосування цих гарантій до працівників спортивної галузі – тренерів, викладачів, інструкторів, працівників спортивних федерацій, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та інших фахівців, чиї професійні функції мають суспільно значущий характер.
У дослідженні проаналізовано конституційні засади захисту прав працівників, закріплені у статтях 43 і 46 Конституції України, які гарантують право на працю та соціальний захист. Розглянуто положення Кодексу законів про працю України, зокрема статті 119, яка передбачає збереження робочого місця і посади за мобілізованими працівниками на період служби, але не зобов’язує роботодавця виплачувати середній заробіток, перекладаючи функцію матеріального забезпечення на державу. Значну увагу приділено аналізу спеціальних законів – «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також «Про фізичну культуру і спорт». Останній, попри те, що регулює організаційно-правові засади функціонування галузі, не містить норм, які б надавали додаткові соціальні гарантії працівникам під час воєнного стану, що створює нормативну прогалину.
Автори звертають увагу на низку практичних проблем, що виникають під час реалізації законодавчих положень. Серед них – різне трактування поняття «місце роботи» щодо працівників з неповною зайнятістю або фрілансерів, відсутність спеціальних механізмів підтримки для працівників приватних спортивних клубів та федерацій, а також труднощі з обчисленням середнього заробітку у сезонних видах спорту.
У статті сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства: уточнення терміну «працівник у сфері спорту» як окремої правової категорії, створення державного компенсаційного фонду для підтримки роботодавців, які зберігають мобілізований персонал, розширення соціальних гарантій для членів сімей мобілізованих працівників, а також розроблення типових колективних договорів з окремим розділом про дії сторін у разі мобілізації.
Зроблено висновок, що своєчасне оновлення законодавчої бази та розроблення спеціальних механізмів соціальної підтримки сприятиме як захисту прав працівників, так і стабільності функціонування спортивної системи під час війни та в період післявоєнного відновлення.