Початковий етап розслідування незаконного збагачення

У дисертації науково розроблені й запропоновані наукові висновки, пропозиції та рекомендації, що можуть мати важливе теоретичне значення для криміналістичної науки та бути практично застосованими органами досудового розслідування на початковому етапі розслідування незаконного збагачення.
Досліджено зміст елементів криміналістичної характеристики незаконного збагачення: предмета злочинного посягання, способу вчинення злочинів цього виду, особи злочинця та типової слідової картини.
Встановлено, що одним із найбільш розповсюджених предметів незаконного збагачення є активи у формі грошових коштів, які можна класифікувати за: а) формою обігу (готівкові кошти; безготівкові кошти (знаходяться у банках або інших фінансових установах); електронні гроші; б) країною походження (національна валюта України, іноземна валюта); в) формою походження (банкноти, казначейські білети, монети, зокрема, пам’ятні, ювілейні тощо); г) станом обігу (перебувають у вільному обігу; вилучені з обігу; вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу); д) за місцем знаходження (перебувають у підозрюваної особи; у третіх осіб, які можуть у подальшому виступати як співучасники чи свідки; у банках або інших фінансових установах тощо).
Також до активів, які є предметом незаконного збагачення, можна віднести інші засоби платежу, зокрема: а) банківські та дорогоцінні метали (які, як правило, перебувають у злитках із золота, срібла, платини тощо); б) державні цінні папери (можуть бути у вигляді акцій, різних форм облігацій,
казначейських зобов’язань, векселів Державного казначейства України, ощадних чи інвестиційних сертифікатів, приватизаційних паперів тощо). Окрім вказаного вище до предмету незаконного збагачення, крім коштів, відноситься майно, яке може перебувати у формі: а) нерухомого майна – житлові, садові, дачні будинки, будівлі, квартири, котеджі, кімнати, прибудови, споруди, житлові та нежитлові приміщення, паркомісця, гаражі, земельні ділянки, інше нерухоме майно, наприклад, об’єкти незавершеного будівництва в залежності від стану їх готовності, тощо; б) цінного рухомого майна – транспортні засоби, самохідні машини та механізми, повітряні судна, водні судна, ювелірні вироби, різни види коштовностей (одяг та аксесуари, годинники, столові прибори та посуд, меблі, твори мистецтва, антикваріат, зброя, монети тощо), коштовні тварини, сонячні станції, коштовна комп’ютерна техніка й інші види електронних пристроїв, коштовні предмети (побутові прилади та предмети, тренажери, більярд, садовий механізований інвентар тощо), результати робіт і послуг тощо. Також до предмету незаконного збагачення можна віднести явища об’єктивного (нематеріального) світу, такі як майнові права (безкоштовне користування житлом, оплата за проживання здійснюється за значно меншою вартістю тощо) та нематеріальні активи (включення у склад авторського колективу зареєстрованого патенту на винахід, патенту на корисну модель, право на володіння торговою маркою, авторське право на програмний продукт, завдяки чому отримуються роялті).
Акцентовано увагу, що органам досудового розслідування належить довести факт незаконного збагачення особи в частині придбання нею активів після 28 листопада 2019 року – з моменту набуття чинності ст. 3685 КК України за результатами прийняття Верховною Радою України Закону України № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Іншими словами, активи, які були незаконно набуті особою до 28 листопада 2019 року,
не можуть враховуватися при оцінці загальної вартості активів, отриманих нею після цієї дати.
З огляду на те, що криміналістичне розуміння способу вчинення злочину є ширшим та змістовнішим порівняно з кримінально-правовим, оскільки воно охоплює не лише злочинні дії, а й незлочинні дії винної особи під час підготовки та приховування злочину, які залишають сліди як у матеріальному середовищі, так і в пам'яті людей, а також беручи до уваги диспозицію ст. 3685 КК України, криміналістична характеристика способу вчинення злочину незаконного збагачення повинна включати такі елементи: підготовка, безпосереднє вчинення незаконного збагачення через набуття активів винуватцем, а також приховування цього злочину. Встановлено, що етапами набуття активів, що є предметом незаконного збагачення, можуть бути: 1) під час готування до вчинення кримінального правопорушення або адміністративного правопорушень створюються умови для безпечного отримання активів, приховання набутих активів, подальше володіння ними та їх використання; 2) отримання активів безпосередньо підозрюваними або через інших осіб під час вчинення різних видів кримінальних правопорушень або адміністративних правопорушень; 3) зберігання отриманих активів або учинення діянь (певних юридичних фактів або правовідносин) спрямованих на їх використання чи легалізацію, наприклад, придбання рухомого чи не рухомого майна, переведення грошових коштів на банківський рахунок, оформлення на себе чи інших осіб права власності на активи або без такого (користування, володіння). Досліджено також найбільш типові способи приховання активів в наслідок їх отримання, володіння під час вчинення незаконного збагачення.
Відповідно до вже згадуваної нами вище ст. 3685 Кримінального кодексу України, незаконне збагачення може бути скоєне виключно спеціальним суб’єктом — особою, яка уповноважена на здійснення функцій держави або місцевого самоврядування. Перелік таких осіб подається в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року. Мотиви
5
незаконного збагачення завжди мають корисливий характер і спрямовані вони, перш за все, на навмисне приховування результатів попередньої протиправної діяльності, пов’язаної з отриманням протиправних активів, легалізацію таких отриманих активів та подальше розпорядження ними особисто або в інтересах інших осіб, як правило, членів сім’ї.
Кримінальні провадження за ст. 3685 КК України відкриваються завжди відносно конкретної особи, тобто особа злочинця є відомою на момент початку кримінального провадження. Це позбавляє необхідності орган досудового розслідування виконувати завдання із встановлення винуватої особи. Але важливим є встановити і обґрунтувати належними та допустимими доказами факт належності такої особи до вищезазначеного спеціального суб’єкту.
Типову «слідову картину» незаконного збагачення становлять: безпосередньо предмет злочинного посягання, якщо він є матеріальним об'єктом (грошові кошти, авто, коштовна комп'ютерна техніка тощо); документи (у тому числі фото-, відео- документи та інші носії інформації), що свідчать про набуття активів: набуття у власність предмета злочинного посягання, володіння або розпоряджання ним, отримання послуг, зменшення боргових зобов’язань тощо, а також про підготовку та приховання набутого активу; сліди-відображення особи злочинця та інших, причетних до злочину осіб (сліди-відображення зовнішності особи, сліди пальців рук), а також біологічні, запахові сліди вищевказаних осіб; ідеальні сліди (сліди пам'яті).
Зазначимо також той факт, що під час досудового розслідування необхідно встановити систематизовані фактичні обставини, які ґрунтуються на положеннях кримінального та кримінально-процесуального права. Їх з’ясування забезпечує повне та всебічне дослідження предмету доказування, що є важливим для досягнення завдань кримінального провадження як на етапі досудового слідства, так і під час судового розгляду. До цих обставин належать дані про особу, яка вчинила незаконне збагачення; обставини, пов’язані з фактом вчинення незаконного збагачення; відомості про предмет незаконного збагачення, а також інші важливі деталі. У тексті розкривається зміст кожної з
цих груп та наводяться процесуальні методи для їх з’ясування. Розкрито зміст кожної групи обставин, окреслені процесуальні засоби їх встановлення.
Аналіз наукової літератури та емпіричних даних дали підстави сформувати типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування цих злочинів, їх головні тактичні завдання та запропонувати алгоритм їх вирішення.
Взаємодія органу досудового розслідування, а саме слідчих підрозділів Національної поліції, органів Державного бюро розслідувань, підрозділів детективів Національного антикорупційного бюро України з іншими правоохоронними органами, органами, що реалізують державну антикорупційну політику (НАЗК, Державна служба фінансового моніторингу та ін.) та громадськістю на початковому етапі розслідування незаконного збагачення може бути класифікована за наступними критеріями: залежно від правової регламентації – процесуальна і непроцесуальна форми взаємодії; залежно від ступеня залучення до процесу розслідування працівників суб’єкту, з яким відбувається взаємодія – безпосередня та опосередкована взаємодія; залежно від суб’єктного складу осіб, які перебувають у взаємодії – внутрішньовідомча та міжвідомча взаємодія.
Розглянуто особливості взаємодії НАБУ з відповідними підрозділами технічного забезпечення МВС та СБ України, іншими підрозділами (інформаційно-аналітичними, оперативно-технічними та ін.), Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Державною службою фінансового моніторингу України, а також із громадськістю.
Запропонована низка тактичних прийомів та рекомендацій, що можуть бути використані для підвищення ефективності проведення допиту свідків, у тому числі, одночасного допиту двох чи більше раніше допитаних осіб, обшуку службових кабінетів, особистого обшуку особи, яка знаходиться в такому приміщенні, оглядів документів, комп’ютерних даних тощо.
Визначено найбільш ефективний алгоритм дій суб’єкта розслідування під час тимчасового доступу до речей і документів. Доповнено орієнтовний перелік документів, які можуть бути отримані шляхом тимчасового доступу до них органу, що здійснює досудове розслідування незаконного збагачення, включаючи й ті, що містять охоронювану законом таємницю.
Запропоновано перелік негласних слідчих (розшукових) дій, проведення яких може бути ефективним на початковому етапі розслідування незаконного збагачення в різних слідчих ситуаціях.
Визначено спеціалістів, яких доцільно залучати до проведення процесуальних дій на початковому етапі розслідування незаконного збагачення. Ними є експерт з техніко-криміналістичного дослідження документів, технік-криміналіст, експерт, що має право на проведення комп’ютерно-технічних досліджень. Доцільним є залучення фахівців для виявлення та збирання інформації з відкритих інформаційних джерел: реєстрів, баз даних тощо (наприклад, фахівців АРМА або ін.). Визначено перелік видів судових експертиз, які доцільно призначати на початковому етапі розслідування незаконного збагачення.
Ключові слова: незаконне збагачення, досудове розслідування, початковий етап розслідування, криміналістична характеристика, обставини, що підлягають встановленню, організація досудового розслідування, типові слідчі ситуації, тактика слідчих розшукових дій, використання спеціальних знань, судова експертиза.

Сванадзе Л. Початковий етап розслідування незаконного збагачення : дис. ... доктора філософії : 081 Право / наук. кер. Д.Б. Сергєєва. Київ, 2024. 230 с.