Еволюція зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів Америки по відношенню до Ісламської Республіки Іран

Дисертація присвячена дискурсу ефективності зовнішньополітичного курсу США по відношенню до Ісламської Республіки Іран для національних інтересів Сполучених Штатів. Визначений вплив двосторонніх відносин на міжнародний контекст та регіональну стабільність. Проведений комплексний розгляд та всебічний аналіз особливостей та етапів формування, динаміки, основних пріоритетів, механізмів реалізації та результатів зовнішньополітичного курсу США по відношенню до Ісламської Республіки Іран та оцінка його впливу на розвиток глобальних та регіональних міжнародно-політичних процесів. Визначені та проаналізовані основні чинники, що впливають на формування та реалізацію зовнішньополітичної стратегії США щодо Ірану з урахуванням історичної ретроспективи. Розкриті механізми реалізації Сполученими Штатами стратегій стримування та взаємодії, максимального тиску, стримування та залучення ІРІ та характер динаміки американо-іранських відносин за останніх трьох адміністрацій американських президентів внаслідок застосування обраних стратегій. Виявлені особливості інструментів зовнішньої політики США у відношенні Ірану для встановлення свого впливу у регіоні та врегулювання ядерного питання та проаналізовані очікувані Сполученими Штатами результати від їх застосування. З’ясована ефективність та результативність санкцій, здійснено компаративний аналіз впливу їх інтенсивності на розвиток двосторонніх відносин між країнами та еволюцію ядерної проблеми Ірану.
Аналіз зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів щодо ІРІ здійснюється на теоретико-концептуальному рівні, через призму неоконсервативного, реалістичного та конструктивістського підходів; на доктринальному рівні (аналіз зовнішньополітичного курсу як офіційно сформульованих універсальних принципів зовнішньої політики); на практично-політичному - як аналіз розвитку двосторонніх відносин між США та Іраном та їх впливу на регіональну та глобальну безпеку.
На основі порівняльного аналізу політики адміністрацій президентів Б. Обами, Д. Трампа та Дж. Байдена щодо ІРІ, зокрема стосовно вирішення іранського ядерного питання поглиблюються теоретико-методологічні підходи до визначення рівня стримування та залучення між США та ІРІ, враховуючи аспекти внутрішньополітичного середовища,
зовнішньополітичної ідентичності та ефективності механізмів впливу шляхом накладення санкцій. Досліджено вектор політики адміністрації президента Б. Обами, подвійний підхід адміністрації та його наслідки на двосторонні відносини та ядерну проблему Ірану, поглиблено сутність та характеристики понять «співнаправленої політики», «двовекторної політики». Доведено, що підхід адміністрації Б. Обами вдало поєднував елементи економічного тиску, політичного діалогу та намагання обмежити вплив Ірану на регіон Близького Сходу в рамках гібридності політики іранського уряду. Визначено основні характеристики зовнішньої політики адміністрації Д. Трампа у вигляді несистемності та підвищеної конфронтаційності. Піддано науковому аналізу виклики іранській ядерній проблематиці та регіональній безпеці на Близькому Сході за адміністрації Д. Трампа, включаючи виведення США з ядерної угоди (Спільного всеосяжного плану дій) у 2018 р. та відновлення режиму санкцій. Поглиблено сутність та проаналізовано політику «максимального тиску» та її наслідки для двосторонніх відносин з Іраном, враховуючи результати оцінки ефективності та обґрунтованості механізму санкцій. Проаналізовано економічне становище Ірану після введення в дію політики «максимального тиску» та дієвості впливу санкцій на розвиток ядерної програми ІРІ. Пояснюється можливість та причинно-наслідковий зв’язок між механізмами санкцій та підвищеною вірогідністю виникнення військового конфлікту між США та ІРІ. Проаналізовано новий етап розвитку американо- іранських відносин за політики Дж. Байдена, визначено, що курс адміністрації Дж. Байдена орієнтований на стримування та залучення сторін до активізації політичного діалогу та вирішення іранського ядерного питання, що було притаманно адміністрації Б. Обами. Проаналізовані поступові кроки адміністрації Дж. Байдена в разі дотримання Іраном своїх попередньо наданих зобов’язань під час підписання угоди JCPOA.
Проаналізовано проблеми та перспективи нормалізації двосторонніх відносин, визначено зовнішньополітичні та економічні цілі сторін, а також чинники зацікавленості для забезпечення безпеки на регіональному та глобальному рівнях. Встановлено, що американо-іранські відносини мають потенціал до нормалізації у разі дотримання системного курсу на подолання концептуальних розбіжностей між країнами та встановлення відповідного рівня довіри при дотриманні інструментарію теорії регіонального комплексу безпеки. Показано, що перешкодою до гармонізації відносин є відсутність нормалізованого політичного клімату та діалогу, що унеможливлює компроміс між сторонами.
Визначено глобальні, регіональні та внутрішньополітичні фактори та особливості формування зовнішньополітичного курсу США щодо ІРІ в умовах трансформації близькосхідної регіональної та глобальної міжнародної системи. Враховано особливості становлення внутрішньополітичного середовища Ірану, його стратегічної культури та зовнішньополітичної ідентичності, ісламу як головних чинників історичної, релігійної та культурної спадщини, що формували та регулювали іранську державну політику щодо США. Проаналізована динаміка іранського підходу щодо Ізраїлю, включаючи підтримку терористичних угрупувань, а також розвиток іранської ядерної програми. Проаналізований вплив Ірану на баланс сил між США та КНР і РФ через призму наслідків політики санкцій США та зближення по осі Тегеран- Пекін-Москва та з врахуванням геостратегічного значення ІРІ у трикутнику Іран-РФ-Індія. Зокрема доведено, що економічний тиск на Іран у формі застосування санкцій обумовив зближення Тегерану з РФ та КНР та вплинув на позицію ІРІ у російсько-українській війні. Визначені наслідки російсько- української війни для динаміки американо-іранських відносин. Доведено, що обраний Іраном курс на зближення з КНР та РФ створює нові геополітичні реалії в регіоні Близького Сходу для США та їх союзників. Зміцнення військово-політичного та військо-технічного співробітництва ІРІ та РФ, колективне бажання ухилитися від американських санкцій та їх наслідків знайшло відображення в спільній «Декларації РФ та Ісламської Республіки Іран щодо шляхів та засобів протидії, пом’якшення та компенсування негативних наслідків односторонніх примусових заходів» (грудень 2023 р.).
Обґрунтовано тезу, що послаблення застосування санкцій США може мати значущий вплив на відносини з Ісламською Республікою Іран. Це виходить за рамки звичайної стратегії стримування іранської ядерної програми та агресивної зовнішньої політики Тегерану в регіоні. Водночас спростовується твердження, що подібне послаблення може стати ключовим фактором, що сприяє політиці стримування, залучення та нормалізації двосторонніх відносин на сучасному етапі та у майбутньому.
Розглянуті можливі сценарії розвитку взаємовідносин США з Іраном в умовах трансформації системи регіональної безпеки, спираючись на те, що вирішення проблем між США та Іраном має ключове значення для збереження миру та підтримання стабільності в регіоні Близького Сходу.

Бондаренко В. Д. Еволюція зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів Америки по відношенню до Ісламської Республіки Іран : дис. … д-ра філософії : 291 - Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії / Бондаренко Василіса Дмитрівна. – Київ, 2024. – 201 с.