Формування природно-екологічного каркасу землекористування на регіональному рівні в контексті забезпечення екологічної стійкості: методичні та методологічні підходи

Третяк, А., Третяк, В., Капінос, Н., Стрельник, В., & Петрова, Н. (2025). Формування природно-екологічного каркасу землекористування на регіональному рівні в контексті забезпечення екологічної стійкості: методичні та методологічні підходи. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 4(111), 96-103. https://doi.org/10.17721/1728-2713.111.11

Вступ. Оцінка співвідношення в межах адміністративних утворень різних категорій земель чи типів землекористування в контексті природоохоронного значення за критерієм ресурсоспоживаюче (ресурсоексплуатуюче), середовищеохоронне та резервне землекористування дає змогу виробити рекомендації щодо трансформації структури землекористування для переведення земель у категорію елементів, які охороняються, і буферних зон природно-екологічного каркасу системи землекористування.

Методи. Застосовано методику екологічної стабільності, що дає змогу проведення оцінки перспектив формування єдиного природно-екологічного каркасу Сумської області України.

Результати. За підсумками проведеної оцінки передумови формування природно-екологічного каркасу системи землекористування в Сумській області України за критерієм ресурсоспоживаюче (ресурсоексплуатуюче), середовищеохоронне та резервне землекористування природоохоронного значення можуть бути визначені як сприятливі. Серйозним стримуючим чинником формування екологічного каркасу є включення до системи землекористування екологічної мережі сільськогосподарських угідь. У зв'язку із цим створення природно-екологічного каркасу системи землекористування Сумської області України та інших регіонів нині більшою мірою залежить від розвитку і вдосконалення правових механізмів.

Висновки. У земельному та природоохоронному законодавстві має бути закріплено поняття "екологічний каркас", "елемент екологічного каркаса", "функціональне використання земель", "трансформація функціонального використання земель", що дасть змогу визначити відповідні режими землекористування, а також знизити антропогенну дію на територію індивідуально для кожного елемента каркасу. Збільшення частки земель, що виконують середовищеформуючі функції, має супроводжуватися диверсифікацією та інтенсифікацією землекористування на територіях поза природно-екологічним каркасом.