Допустимість доказів у практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду: перехід від формальної законності до процесуальної доброчесності
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2026
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Вісник Національної академії правових наук України
Том :
33
Випуск :
1
ISSN :
1993-0909
Початкова сторінка :
267
Кінцева сторінка :
302
Цитування :
[APA 7] Микола, П. (2026). Допустимість доказів у практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду: перехід від формальної законності до процесуальної доброчесності. Вісник Національної академії правових наук України, 33(1), 267–302. https://doi.org/10.31359/1993-0909-2026-33-1-267
[ДСТУ] Микола П. Допустимість доказів у практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду: перехід від формальної законності до процесуальної доброчесності. Вісник Національної академії правових наук України. 2026. Т. 33, № 1. С. 267—302. URL: https://doi.org/10.31359/1993-0909-2026-33-1-267 (дата звернення: 22.07.2026).
Статтю присвячено дослідженню еволюції підходів до допустимості доказів у практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Обґрунтовано, що сучасна судова практика поступово відходить від вузькоформального розуміння допустимості доказів як суто технічної відповідності процесуальній формі та рухається до її осмислення як інструменту забезпечення верховенства права, справедливості кримінального провадження, процесуальної рівності сторін і контролю за межами державного втручання у права людини. Особливу увагу приділено аналізу доктринальних позицій, висловлених у межах VIII Харківського кримінального процесуального полілогу, а також їх співвідношенню з правовими позиціями Касаційного кримінального суду, Великої Палати Верховного Суду, Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду та практикою Європейського суду з прав людини. Доведено, що практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду формує змішану модель допустимості доказів, у якій поєднуються формально-процесуальні вимоги, конституційні критерії законності державної влади та матеріальні стандарти справедливості судового розгляду. Запропоновано розглядати процесуальну доброчесність як інтегративний критерій оцінки допустимості доказів, а процесуальну токсичність доказів – як категорію, що дозволяє диференціювати наслідки процесуальних порушень залежно від їх характеру, глибини та впливу на первинні й похідні доказові матеріали. Сформульовано висновок про необхідність доктринального впорядкування практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду шляхом переходу від формальної законності до моделі процесуальної доброчесності, яка забезпечує баланс між ефективністю кримінального переслідування та реальним захистом прав людини.
Ключові слова :
допустимість доказів Касаційний кримінальний суд Верховний Суд процесуальна доброчесність процесуальна токсичність доказів кримінальне провадження похідні докази цифрові докази доктрина «плодів отруєного дерева» справедливий суд судовий контроль верховенство права admissibility of evidence Criminal Cassation Court Supreme Court procedural integrity procedural toxicity of evidence criminal proceedings derivative evidence digital evidence fruit of the poisonous tree doctrine fair trial judicial control rule of law
Галузі знань та спеціальності :
D Бізнес, адміністрування та право
Галузі науки і техніки (FOS) :
Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
492.01 KB
Контрольна сума :
(MD5):28042627fb6de4eda481c281496c1c95
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії CC0 1.0 Universal