Внутрішньотекстові смислові відношення прийменників в італійській мові

Куранда, В. (2025). Внутрішньотекстові смислові відношення прийменників в італійській мові. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, (47), 91-101. http://doi.org/10.17721/2663-6530.2025.47.08

В статті йдеться про дослідження внутрішньотекстових смислових відношень прийменників італійської мови.

Прийменники є однією з найскладніших тем для розуміння та дослідження. В італійській мові існує багато матеріалу, де розкривається значення та вживання прийменників. Але існує не багато класифікацій, які б повною мірою, у структурованій формі розкрили саме відношення прийменників в реченні, сталому виразу та у певних конструкціях.

Також у статті зібрані визначення поняття прийменника як вітчизняних , так й італійських дослідників. Тому, під прийменниками варто розуміти незмінну частину мови, яка може супроводжувати іменник, займенник, прислівник чи дієслово в інфінітиві, яка має багато різних значень.

Взявши за основу класифікацію А. Загнітко, в статті наведено класифікацію внутрішньотекстових смислових відношень, що виражаються італійськими первинними прийменниками. Базуючись на цій класифікації було виокремлено наступні відношення: просторові, темпоральні, посесивні, лімітативні, модальні, деліберативні, мотиваційні та дистрибутивні. Дана класифікація сприяє кращому розумінню відношень прийменників та їх значення у реченнях, сталих виразах та різних конструкціях.