ГАРАНТІЇ ПРАВ ОСОБИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОСВІДУВАННЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, АКТУАЛЬНІ. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Кучинська, О. П., Щиголь, О. В. (2018). Legal guarantees of individual rights during examination: current state, relevant issues and ways of solution. Вісник кримінального судочинства(4), 54–62.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство містить юридичні гарантії, які покликані забезпечити належну реалізацію прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Особливого значення гарантії набувають при проведенні досудового розслідування, оскільки саме на цій стадії відбуваються найбільш серйозні втручання в права особи. Разом із тим у КПК України простежується низка недоліків, що породжують певні проблеми як в теоретичній, так і практичній площині. Власне, це негативно впливає на систему кримінальних процесуальних гарантій, її дієвість та ефективність. У цьому контексті однією з найбільш дискусійних та обговорюваних в юридичній науці слідчих (розшукових) дій є освідування, що полягає у виявленні на тілі живої людини особливих прикмет (шрамів, татуювань) або слідів злочину (синців, саден, подряпин тощо).
Метою цієї статті є: 1) аналіз діючих законодавчих положень щодо забезпечення (гарантування) прав освідуваних осіб; 2) огляд проблемних питань, які виникають при проведенні освідування, а також недоліків правової регламентації цієї слідчої дії; 3) надання науково обґрунтованих пропозицій щодо вирішення існуючих проблем шляхом внесення змін до статті 241 КПК України.
Робиться висновок, що існуючі процесуальні гарантії прав особи при проведенні освідування є недостатньо ефективними (або ж взагалі штучними, недієвими та алогічними), створюючи тим самим певні проблеми на теоретичному, правовому і правозастосовчому рівнях. Досліджується питання добровільної згоди особи на проведення освідування, вручення їй копії протоколу цієї слідчої дії, аналізується проблема участі понятих при проведенні освідування. Крім цього вказується, що у статті 241 КПК використовуються оцінні категорії, які ускладнюють практичну реалізацію цієї норми, а також створюють простір для зловживань з боку слідчого та прокурора.
Обґрунтовується існування юридичної колізії між пунктом 3 частини 1 статті 56 КПК України та статтею 241 КПК України щодо освідування потерпілого. Пропонується спосіб вирішення цієї проблеми шляхом впровадження додаткових процесуальних гарантій прав потерпілого у вигляді заборони проведення освідування без його згоди, а також заборони застосування до нього примусу з боку слідчого, прокурора.