Тема «Ликериного каяття» перед пам’яттю Шевченка у спогадах, студіях, творчих інтерпретаціях

Поліщук, В. (2024). Тема «Ликериного каяття» перед пам’яттю Шевченка у спогадах, студіях, творчих інтерпретаціях. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 106–128. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).2/106-128

Стаття присвячена з'ясуванню проблеми, яка в шевченкознавстві досі не здобула наукового осмислення попри те, що взаємини Тараса Шевченка з Ликерою Полусмак достатньо широко описані в спогадах, студіях, художньо-біографічній шевченкіані. Автор студії піддає аналізові доволі широкий масив творів шевченкіани, переважно ліричних і ліро-епічних, у яких постає в різних інтерпретаціях образ Ликери Полусмак, зокрема її поведінка в останні роки життя, коли жінка перебралася до Канева й багато часу проводила біля Шевченкової могили нібито задля каяття перед пам'яттю поета. Відзначено дві основні смислові парадигми у трактуванні поетами-сучасниками постаті Ликери: 1) жінка не заслуговує прощення, бо глибоко вразила Шевченка своєю брутальною поведінкою і прискорила кончину поета; 2) Ликера мала право на власний вибір, а тому не позбавлена права на покуту. Залежно від того, якої з названих парадигм трималися автори творів шевченкіани, їх у шевченкознавстві образно називають відповідно «дітьми Тарасовими» чи «дітьми Ликериними» (за М. Стрельбицьким). У дослідженні послідовно проаналізовано понад двадцять поетичних творів «про Ликеру», написаних і широкознаними поетами (Л. Костенко, В. Базилевський, Н. Гнатюк, І. Гнатюк та ін.), і менш відомими (Л. Тараненко, Н. Баклай, О. Діхтяренко та ін.), визначено авторські позиції в них. Зауважено: в низці віршів-мініатюр образ Ликери постає таким, що не здатний на правдиве усвідомлення своєї можливої неправоти у стосунках із Шевченком і щире каяття. Мовлено в низці студій і творів про лукавість і фальшивість Ликариних дій біля могили Шевченка. Водночас окремі дослідники й митці трактують Ликерину поведінку як щиру й покутну. Детальніше в статті проаналізовано поему І. Гнатюка «Ликера» й однойменну драматичну поему О. Пухного, в яких досліджувана тема поставлена й осмислена широко і мистецьки вартісно. У висновках зауважено, що аналізована тема «Ликериного каяття», як і вся історія взаємин Шевченка й Полусмаківни, і надалі збережуть різні бачення й оцінки.