Управління потенціалом автономії місцевого самоврядування

Радченко О. В. Управління потенціалом автономії місцевого самоврядування : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Наук. кер. Т.М. Дерун. Київ, 2025. 219 с.

Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню концептуальних засад управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Робота акцентує увагу на дослідженні механізмів, які дозволяють зберегти баланс між незалежністю органів місцевого самоврядування як представницьких органів публічної влади та дотриманням принципів добросовісності, обґрунтованості, неупередженості й пропорційності в їхній діяльності, з урахуванням пріоритетної ролі територіальних громад.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розпізнання та використання корисного та невиявленого (прихованого) потенціалу автономії місцевого самоврядування, який охоплює як матеріальні, так і нематеріальні ресурси, що є засобом підвищення ефективності управління в системі місцевого самоврядування. В умовах воєнного стану та повоєнного відновлення органи місцевого самоврядування опиняються в центрі процесів, які потребують швидкої адаптації та ефективного управління ресурсами. Повоєнний період вимагає інтеграції внутрішньо переміщених осіб, підтримки ветеранів та ліквідації наслідків руйнувань, що створює нові виклики для управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Важливою є роль земельних ресурсів для відновлення інфраструктури, розміщення переселенців, розмінування територій та запуску нових економічних процесів. Таким чином, управління потенціалом автономії місцевого самоврядування є необхідним інструментом не лише для розвитку, а й для забезпечення життєздатності та
ефективного функціонування територіальних громад в умовах воєнного стану та в період повоєнного відновлення.
У роботі обґрунтовано, що автономія є фундаментальною основою місцевого самоврядування, без якої система втрачає самоврядний характер і стає частиною державного управління. Проте існуюча модель автономії має недоліки, зокрема відсутність ефективних інструментів контролю з боку територіальної громади за прийняттям органами місцевого самоврядування важливих рішень, таких як відчуження комунального майна чи розподіл бюджетних коштів. Дослідження також зосереджується на пошуку шляхів удосконалення управління потенціалом автономії місцевого самоврядування через розробку інституційних і правових механізмів, що забезпечують прозорість, підзвітність і участь мешканців громад у прийнятті рішень.
У дослідженні проведено аналіз сучасного стану розробленості проблеми автономії місцевого самоврядування, зокрема, у сфері правового регулювання, фінансової самостійності, кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування та їх організаційної спроможності. Обґрунтовано, що ефективне управління потенціалом можливе лише за умов інтеграції правових, фінансових, організаційних і соціальних аспектів.
Основна увага акцентується на фінансовій автономії як ключовій передумові належного функціонування системи місцевого самоврядування. Установлено, що недостатній рівень фінансової незалежності територіальних громад суттєво обмежує можливості органів місцевого самоврядування у забезпеченні муніципальних послуг, утримані інфраструктури та реалізації стратегічних ініціатив. Аналіз показав, що залежність місцевих бюджетів від надходжень з державного бюджету посилює вразливість територіальних громад до зовнішніх викликів та суттєво знижує ефективність управління в системі місцевого самоврядування. Для вирішення цієї проблеми запропоновано вдосконалити місцеві податкові механізми, розширити джерела доходів територіальних громад та впровадити інструменти залучення інвестицій.
Розроблено універсальну модель автономії місцевого самоврядування, яка поєднує правові, організаційні та матеріально-фінансові аспекти автономії. Ця модель базується на принципах субсидіарності, пропорційності, адаптивності, відкритості та прозорості. Запропонована модель враховує потребу в оптимізації ресурсів, активізації громадської участі та створенні умов для розвитку громад. Важливим елементом універсальної моделі автономії місцевого самоврядування є використання кількісних методів оцінки рівня автономії, які дозволяють оцінити ефективність діяльності органів місцевого самоврядування, рівень їхньої фінансової та організаційної спроможності до реагування на зовнішні негативні виклики.
Значна увага звертається на роль громадськості у процесах управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Доведено, що залучення громадян до прийняття рішень сприяє підвищенню прозорості та підзвітності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, посилює соціальну згуртованість і довіру до влади. Запропоновано механізми активізації громадської участі, зокрема через ініціативи «бюджету участі», громадські консультації, громадські слухання та прозорі процедури звітності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб перед мешканцями відповідних територіальних громад.
Досліджено значення синергетичних і емерджентних процесів у системі місцевого самоврядування. Установлено, що інтеграція зусиль органів місцевого самоврядування, громадських організацій, бізнес-структур та громадськості створює нову якість управлінських рішень. Синергетичний підхід сприяє оптимальному використанню ресурсів територіальних громад, підвищенню соціальної згуртованості та формуванню стійкої системи місцевого самоврядування.
Наукова новизна дослідження полягає у вирішенні актуальної проблеми теоретико-методологічного обґрунтування управління потенціалом автономії місцевого самоврядування. Уперше запропоновано універсальну модель автономії, яка інтегрує адаптивні управлінські механізми, кількісні методи
оцінювання та інструменти моніторингу. Визначено, що запровадження цієї моделі дозволить підвищити ефективність використання ресурсів, забезпечити оптимальне управління потенціалом автономії та сприяти сталому розвитку територіальних громад, зокрема в період повоєнної відбудови країни.
Практичне значення роботи полягає у можливості застосування отриманих результатів для вдосконалення нормативно-правового регулювання, розробки державної політики у сфері децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування, а також формування стратегій розвитку територіальних громад. Рекомендації, розроблені у дисертації, можуть бути використані для створення навчальних програм з підготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, покращення управління фінансовими ресурсами та залучення громадськості до управлінських процесів.
Аналіз отриманих результатів дослідження дозволив ідентифікувати низку проблем, які обмежують ефективність управління потенціалом автономії місцевого самоврядування, а саме: відсутність чітко визначеної відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, правова невизначеність щодо їх самоврядних повноважень, дублювання компетенцій між різними органами публічної влади та відсутність ефективних механізмів захисту прав місцевого самоврядування. Результати дисертації спрямовані на вирішення вказаних проблем через надання рекомендацій з удосконалення правових засад місцевого самоврядування, підвищення ефективності управління ресурсами, посилення матеріально-фінансової спроможності територіальних громад, забезпечення прозорості діяльності органів місцевого самоврядування та активізації участі громадян у прийнятті рішень. Ці результати також відкривають перспективи подальших досліджень, спрямованих на розробку інноваційних моделей управління, впровадження нових фінансових інструментів і аналіз впливу глобальних викликів на розвиток місцевого самоврядування.