Формування та розвиток рентних відносин у ринковій економіці

Результатом дисертаційної роботи є теоретико-методологічне узагальнення і вирішення науково-практичного завдання вдосконалення формування, розвитку й регулювання системи сучасних рентних відносин та підвищення ефективності рентної політики в Україні. Зазначені методологічні проблеми постають інституційними бар’єрами на шляху формування та ефективної реалізації комплексної рентної політики в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки : у процесі еволюції економічної теорії ренти відбулося збагачення теоретико-методологічних засад дослідження рентних відносин та загострення низки її методологічних проблем, а саме: обмеження рентної проблематики дослідженням земельної ренти (класична економічна теорія), класовий, заідеологізований підхід до висвітлення сутності рентних відносин (марксистська економічна теорія), «розмитість» критеріїв розмежування різних видів доходів у ринковій економці (неокласична економічна теорія), невизначеність дисциплінарних меж економічної теорії ренти (інституційна економічна теорія). Плюралізм сучасних рентних відносин виявляється в розширенні переліку рентних ресурсів та урізноманітненні рентних доходів, що дозволяє класифікувати їх за такими критеріальними ознаками: специфіка рентного ресурсу (природно-ресурсна рента та квазірента), особливості механізму формування (диференціальна рента I і II, абсолютна та монопольна ренти); просторова своєрідність (локальна, регіональна, національна, глобальна ренти); соціально-економічні наслідки відтворення (продуктивна та контрпродуктивна ренти); специфіка ресурсних обмежень (природна та штучна ренти); стадія відтворювального процесу (проміжна та фінальна ренти); реалізація цілей сталого розвитку (екологічна та антиекологічна ренти). Визначення сутності сучасних рентних відносин потребує врахування їхнього плюралізму, виходу за межі традиційних рентних сфер і галузей, охоплення всіх стадій відтворювального процесу та різних рівнів економіки, взаємообумовленості інституційним середовищем. Сучасні рентні відносини є поліструктурною системою взаємодій суб’єктів ринкової економіки з приводу відтворення рентних ресурсів і доходів природного, економічного та інституційного походження, що характеризуються ускладненим механізмом реалізації та справляють суперечливий вплив на конкурентоспроможність національної економіки. Сучасна рентна політика в Україні є неефективною, вона має фрагментарний характер та сприяє пошуку контрпродуктивних рент, що створюють штучні перепони для переміщення рентних ресурсів і доходів, генерують неконкурентні способи їхнього привласнення, спричиняють недофінансування основного і людського капіталів, пригнічують інноваційний розвиток виробництва, посилюють технологічну залежність та знижують глобальну конкурентоспроможність національної економіки.Реформування рентної політики в Україні потребує відмови від вузького природно-ресурсного трактування ренти, визнання складності й поліструктурності рентних відносин і механізмів їхнього регулювання, формування дієвих стимулів обмеження контрпродуктивної рентопошукової активності економічних агентів та стимулювання їхньої ефективної рентоорієнтованої діяльності. Цьому сприятимуть активні дії суспільства і держави, спрямовані на інституційно-організаційне впорядкування системи рентних відносин, вдосконалення нормативно-правової бази їхнього регулювання, впровадження ефективних механізмів узгодження інтересів суб’єктів рентних відносин, забезпечення їхньої детінізації, дебюрократизації та декорупціалізації.

Гражевська А. О. Формування та розвиток рентних відносин у ринковій економіці : дис. ...канд. екон. наук : 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки / Гражевська Анна Олександрівна. - Київ, 2016. – 267 с.