Індикатори та розрахункові параметри в оцінці екосистемних послуг зі збереження біорізноманіття

Korohoda, N. (2024). Indicators and Calculation Parameters in the Assessment of Ecosystem Services for Biodiversity Conservation. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Geography, 1-2, 7-12. https://doi.org/10.17721/1728-2721.2024.88-89.1

Вступ. Втрата біорізноманіття є однією з найгостріших глобальних екологічних проблем. Концепція екосистемних послуг (ЕП) тісно пов'язана з концепцією збереження біорізноманіття. Враховуючи міру порушення екологічної рівноваги внаслідок антропогенного впливу, одним зі шляхів стійкого розвитку міст є розв'язання проблеми збереження міського біорізноманіття. Міські зелені зони (МЗЗ) є територіями, що мають значення для збереження міського біорізноманіття. МЗЗ здатні найефективніше виконувати функцію збереження біорізноманіття та надавати відповідні екосистемні послуги у тому випадку, якщо утворюватимуть екомережу. Ризики ж для екомережі є ризиками недоотримання (втрати) відповідних екосистемних послуг. Питання оцінювання екосистемних послуг зі збереження біорізноманіття в містах, де б оцінка ЕП базувалась на "екомережному" підході, наразі висвітлено недостатньо.

Методи. Розробка набору індикаторів, на основі яких має проводитись оцінювання, та відповідних їм розрахункових параметрів, а також власне методики оцінки екосистемних послуг зі збереження біорізноманіття у містах, стала завданням даної роботи. Було розроблено методику такого оцінювання. Вона базується на визначенні ефективності виконання МЗЗ "екомережних" функцій. Відмінності в показниках ЕП зі збереження біорізноманіття обумовлено низкою чинників. Серед природних факторів: наявність рідких і зникаючих видів у межах МЗЗ; ландшафтне різноманіття; метричні та якісні характеристики зелених зон. Серед антропогенних – ступінь перетвореності ландшафтів тощо.

Результати. Названі чинники стали індикаторами оцінки (біопопуляційнми, ландшафтного різноманіття, природоохоронними, територіальними, фазово-антропізаційної та фазово-етологічної стійкості). Адекватно до провідних факторів (індикаторів) запропоновано низку параметрів для проведення оцінювання. Серед них: показник біопопуляційного потенціалу, інтегральний показник ландшафтного різноманіття, показник природоохоронного статусу, достатньої розмірності, індекс фазово-антропізаційної стійкості тощо.

Висновки. Ці параметри дозволяють реалізувати методику оцінювання на двох територіальних рівнях (загальноміському й локальному) і визначити ефективність міської синьо-зеленої інфраструктури (СЗІ) або окремої МЗЗ у виконанні функції збереження біорізноманіття. На локальному рівні за запропонованими розрахунковими показниками ефективність виконання функції в МЗЗ (E_biodiversity(g_a)) визначається в процесі ГІС-моделювання залежно від їхнього стану. На загальноміському рівні показники ефективності (E_biodiversity(BGI)) визначаються через зв'язаність між собою елементів СЗІ. Показники ефективності, на основі функції бажаності Харрінгтона, дозволяють визначити обсяги ЕП зі збереження біорізноманіття на обох територіальних рівнях (ES__biodiversity(g_a)) та (ES_ biodiversity(BGI)). Оцінка, що відбувається за такою методикою, може стати корисним інструментом у прийнятті містопланувальних рішень, адже дозволяє ідентифікувати зелені зони, що потребують першочергових дій при об'єднанні їх у екомережу для створення умов збереження біорізноманіття.