Просторово-часова семантика латинських префіксів у декодуванні неологізмів
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
31 травня 2026 р.
Автор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
2
ISSN :
2709-8494
Початкова сторінка :
59
Кінцева сторінка :
65
Цитування :
[APA 7] Кощій, О. (2026). Просторово-часова семантика латинських префіксів у декодуванні неологізмів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2), 59–65. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.8
[ДСТУ] Кощій О. Просторово-часова семантика латинських префіксів у декодуванні неологізмів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2026. № 2. С. 59—65. DOI: 10.17721/1728-2659.2026.40.8 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. Процеси цифровізації та глобалізації зумовлюють активне залучення інтернаціонального фонду, що потребує переосмислення ролі латинських елементів у структурі запозичень. У цьому контексті увагу закцентовано на латинських формантах, які виконують роль "інтерлінгви" та забезпечують семантичну стабільність в умовах інформаційного перенасичення. Актуальність зумовлена необхідністю вивчення алгоритмів, що дають змогу носіям мови структурувати та інтерпретувати значення простору і часу в нових лексемах. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та комплексному аналізі когнітивних механізмів декодування новотворів через актуалізацію просторово-часової семантики латинських префіксів як операторів базових образ-схем.
Методи. Застосовано комплексний методологічний підхід: описовий, етимологічний, структурно-семантичний, компонентний та дистрибутивний методи, а також когнітивно-дискурсивний та концептуально-метафоричний аналіз для пояснення механізмів трансформації просторових образів в абстрактні концепти.
Результати. Доведено, що латинські префікси функціонують як автономні когнітивні оператори-модифікатори, що задають ментальні шаблони для інтерпретації нових понять. Алгоритм їхнього розшифрування базується на моделі композиційного виведення значення: ідентифікації префікса як семантичного "якоря", актуалізації його бази та подальшого синтезу з коренем. Встановлено, що локативна семантика префіксів впорядковує цифрову та соціальну реальність через категорії межі, вертикальна трансформується у маркери ієрархії або інтенсивності, а векторна фіксує динаміку онтологічних змін. Темпоральні префікси внаслідок метафоризації стають хронологічними маркерами превентивності, рефлексії, циклічності та ретроспекції. Особливу увагу приділено гібридизації, яка виступає стратегічним механізмом адаптації запозичень, що забезпечує швидке інтуїтивне зчитування значень.
Висновки. Дослідження засвідчило еволюцію латинських префіксів від морфологічних одиниць до фундаментальних когнітивних операторів. Процеси гібридизації підтверджують їхню інтеграцію в національну мовну систему як гнучких інструментів концептуалізації нової реальності. Трансформація первинної просторової семантики в темпоральні та аксіологічні маркери дає змогу мові економно й точно фіксувати складні соціальні зміни, перетворюючи латинську спадщину на органічний інструмент сучасної комунікації.
Методи. Застосовано комплексний методологічний підхід: описовий, етимологічний, структурно-семантичний, компонентний та дистрибутивний методи, а також когнітивно-дискурсивний та концептуально-метафоричний аналіз для пояснення механізмів трансформації просторових образів в абстрактні концепти.
Результати. Доведено, що латинські префікси функціонують як автономні когнітивні оператори-модифікатори, що задають ментальні шаблони для інтерпретації нових понять. Алгоритм їхнього розшифрування базується на моделі композиційного виведення значення: ідентифікації префікса як семантичного "якоря", актуалізації його бази та подальшого синтезу з коренем. Встановлено, що локативна семантика префіксів впорядковує цифрову та соціальну реальність через категорії межі, вертикальна трансформується у маркери ієрархії або інтенсивності, а векторна фіксує динаміку онтологічних змін. Темпоральні префікси внаслідок метафоризації стають хронологічними маркерами превентивності, рефлексії, циклічності та ретроспекції. Особливу увагу приділено гібридизації, яка виступає стратегічним механізмом адаптації запозичень, що забезпечує швидке інтуїтивне зчитування значень.
Висновки. Дослідження засвідчило еволюцію латинських префіксів від морфологічних одиниць до фундаментальних когнітивних операторів. Процеси гібридизації підтверджують їхню інтеграцію в національну мовну систему як гнучких інструментів концептуалізації нової реальності. Трансформація первинної просторової семантики в темпоральні та аксіологічні маркери дає змогу мові економно й точно фіксувати складні соціальні зміни, перетворюючи латинську спадщину на органічний інструмент сучасної комунікації.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
460.16 KB
Контрольна сума :
(MD5):a0f21141dfd414ce668f9eeff9973157
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International