Використання даних EncroChat у кримінальному провадженні: порівняльно-правовий та процесуальний аналіз

Погорецький М. А. Використання даних EncroChat у кримінальному провадженні: порівняльно-правовий та процесуальний аналіз. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. № 8. С. 223–229. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2025-8.

У статті проведено комплексний порівняльно-правовий та процесуальний аналіз використання даних платформи зашифрованих комунікацій EncroChat у кримінальному провадженні. Досліджено техніко-процесуальні механізми отримання, збереження, передачі й верифікації цифрових доказів; окремо розмежовано підходи до контенту повідомлень і телекомунікаційних метаданих, а також вимоги до їх цільового та пропорційного збирання. Розкрито правову рамку Європейського наказу про розслідування (EIO) відповідно до Директиви 2014/41/ЄС, практику Суду Європейського Союзу щодо транскордонного використання цифрових доказів, а також стандарти Європейського суду з прав людини стосовно пропорційності, необхідності, процесуальних гарантій, мінімізації даних і охорони «ядра приватного життя». Особливу увагу приділено досвіду Франції, Нідерландів і Німеччини: висвітлено принцип «внутрішньої еквівалентності» щодо допустимості доказів, обмеження на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, процесуальні наслідки для «похідних» доказів, а також концепцію презумпції законності дій іноземних органів за умови подальшого ефективного судового контролю у державі використання.
На цій основі сформульовано пропозиції щодо вдосконалення Кримінального процесуального кодексу України для гармонізації з європейськими стандартами. Пропонується: уніфікувати підстави й межі втручання у приватне життя при доступі до зашифрованих комунікацій; запровадити чіткі процесуальні інструкції щодо ланцюга збереження (chain of custody), хеш-ідентифікації, протоколювання та незалежної технічної валідації; передбачити спеціальні правила для «онлайн-обшуку» й віддаленого проникнення, включно з судовим дозволом, постконтролем і доктриною мінімізації; деталізувати критерії достатності підстав і конкретизації об’єкта втручання; визначити допустимі межі використання «похідних» доказів і процесуальні фільтри для їх оцінки судом; кодифікувати презумпцію належності іноземних доказів із можливістю її спростування стороною захисту. Зазначені зміни спрямовані на підвищення передбачуваності правозастосування, зміцнення змагальності та ефективності судового контролю, збільшення доказової надійності цифрових матеріалів і, водночас, на посилення гарантій прав людини у справах, що ґрунтуються на даних EncroChat та аналогічних платформ.