МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

Гарасим, Я. (2023). MYKHAILO HRUSHEVSKY AS A HISTORIAN OF UKRAINIAN FOLKLORE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(2), 33–36. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2023.34.06

Висвітлено наукові погляди Михайла Грушевського на проблему історизму української усної словесности та періодизацію народної пісенности. Представлено науково-критичну рецепцію історико-літературних стратегій автора, з'ясовано сутність головних дискусійних питань, адресованих рецензентами дослідникові. На основі аналізу фольклористичних томів "Історії української літератури" та окремих етнологічних праць ученого простежено формування методологічних засад М. Грушевського-фольклориста, встановлено їхню концептуалістичну належність до позитивістичного етапу української культурно-історичної школи, виявлено суголосність деяких його дослідницьких ідей і положень до французької школи генетичної соціології. Вивчення фольклористичного доробку одного з найавторитетніших істориків кінця ХІХ – початку ХХ ст. показало наукову продуктивність його концептуальних міркувань стосовно хронологізації фольклорних явищ і їхнього застосування в подальших фольклористичних студіях. У теоретичному аспекті розкрито проблему співвідношення фольклору й літератури для дослідницького розуміння М. Грушевського, яка розглядається у двох взаємопов'язаних площинах: 1) походження усної народної словесности та її специфіки; 2) питання про спільне вивчення фольклору й літератури. З'ясовано, що, послуговуючись назагал індуктивною методикою у потрактуванні фольклорної традиції, М. Грушевський критично поставився до крайнощів компаративізму й водночас із глибокою повагою сприйняв дослідницьку ефективність історико-порівняльного методу вивчення і з'ясування подібностей і запозичень, а також визначення національної специфіки усної української словесности. Як учений з історичним складом мислення дослідник проникає крізь пласти століть і тисячоліть, подає науково обґрунтовану хронологізацію етапів розвитку українського фольклору, викладає теорію походження словесности, намагається вистежити усну словесність перед розселенням слов'ян і після нього, вловлює відгомін творчости родоплемінних часів, досліджує та реконструює дружинну поезію.