АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬСТВА ВІД ІГРОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ (ЛУДОМАНІЇ)
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2023
Автор(и) :
Денисенко , О. Є.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
3
Цитування :
[APA 7] Денисенко, О. Є. (2023). АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬСТВА ВІД ІГРОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ (ЛУДОМАНІЇ). Вісник кримінального судочинства, (3). https://doi.org/10.17721/2413-5372.2023.3-4/267-272
[ДСТУ] Денисенко О. Є. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬСТВА ВІД ІГРОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ (ЛУДОМАНІЇ). Вісник кримінального судочинства. 2023. № 3. DOI: 10.17721/2413-5372.2023.3-4/267-272 (дата звернення: 26.07.2026).
Анотація. У 2020 році в Україні дозволено гральний бізнес. Як відомо, гральний бізнес є високоризиковим видом діяльності, оскільки азартні ігри здатні формувати у людини ігрову залежність, але ефективних комплексних заходів захисту суспільства від ігрової залежності досі не впроваджено. Метою статті автором визначено дослідження проблем адміністративно-правових засобів захисту суспільства від ігрової залежності та формування наукових пропозиції щодо вдосконалення державної політики у сфері захисту суспільства від лудоманії.
У статті проаналізовано виражену ігрову залежність як медичний діагноз – хворобу, та акцентовано увагу на неправильності формулювання принципу державної політики як боротьба з ігровою залежністю (лудоманією), адже хворобу потрібно діагностувати та лікувати. Проаналізувавши положення Закону «Про державне регулювання діяльності з організації а проведення азартних ігор» та рішення КРАІЛ з питань боротьби з ігровою залежністю, робиться висновок, що держава не впровадила всі передбачені законом механізми захисту суспільства, а КРАІЛ частину своїх повноважень переклала на організаторів азартних ігор. Автор наголошує, що державна політика повинна бути спрямована на захист суспільства від ігрової залежності адміністративно-правовими засобами. Перш за все автор пропонує на державному рівні прийняти програму (стратегію) захисту суспільства від ігрової залежності, яка б передбачала комплексний підхід до цієї проблеми на рівні не лише КРАІЛ, а долучення всіх центральних органів виконавчої влади в межах і в спосіб, передбачений законодавством.
У статті проаналізовано виражену ігрову залежність як медичний діагноз – хворобу, та акцентовано увагу на неправильності формулювання принципу державної політики як боротьба з ігровою залежністю (лудоманією), адже хворобу потрібно діагностувати та лікувати. Проаналізувавши положення Закону «Про державне регулювання діяльності з організації а проведення азартних ігор» та рішення КРАІЛ з питань боротьби з ігровою залежністю, робиться висновок, що держава не впровадила всі передбачені законом механізми захисту суспільства, а КРАІЛ частину своїх повноважень переклала на організаторів азартних ігор. Автор наголошує, що державна політика повинна бути спрямована на захист суспільства від ігрової залежності адміністративно-правовими засобами. Перш за все автор пропонує на державному рівні прийняти програму (стратегію) захисту суспільства від ігрової залежності, яка б передбачала комплексний підхід до цієї проблеми на рівні не лише КРАІЛ, а долучення всіх центральних органів виконавчої влади в межах і в спосіб, передбачений законодавством.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
559.91 KB
Контрольна сума :
(MD5):a03ace6a5e2e0a973bad0d493223363c
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International