Антропологічні виміри прози Вітольда Ґомбровича

У дисертації розглянуто прозові твори Вітольда Ґомбровича (1904-1969). Здійснено аналіз прозового доробку з точки зору літературної антропології, антропології літератури та емігрантології. Об’єктом дослідження стали романи “Фердидурке”, “Трансатлантик”, “Космос”, “Порнографія”, мемуаристичний твір “Щоденник”, збірники оповідань, епістолярна спадщина письменника та цінні біографічні студії, складені за та після життя Ґомбровича. Першоджерелом для дослідження стали твори в оригіналі, включено також відомості з історії перекладів доробку Ґомбровича на українському літературному ґрунті.
У роботі проаналізовано ключові прозові твори польського письменника, що дають змогу окреслити найбільш повну картину реалізації ключових антропологічних вимірів із галузі літературної антропології та антропології літератури.
До дослідження залучено інструментарій із суміжних гуманітарних наук – передовсім, антропології, соціології, психології (в тому числі психології дитини), психології кризових ситуацій, емігрантології, а також спеціалізованих літературознавчих напрямків – рецептивної естетики, культурної антропології та структурної антропології.
У роботі здійснено спробу узагальнити та проаналізувати антропологічні категорії, що фігурують у прозових творах В. Ґомбровича і водночас є основою його авторської філософії. Зокрема, серед основних антропологічних категорій фігурують психологія дитини та індивіда у контексті родини, проблематика національної самоідентичності і самосвідомості, концепти статі і сексуальності, функціонування автора у творі та антропологічних ролей персонажа як альтер-его письменника.
Окрему увагу присвячено емігрантологічним аспектам, винятково продуктивним у випадку Ґомбровича, який майже пів життя провів у еміграції. Специфічність та новаторство авторського світогляду Ґомбровича стали дослідницькими аксіомами ще за життя автора, а поширення його творів у польському, а згодом й українському читацькому й літературознавчому обігу сприяли виникненню глибших та ширших студій, присвячених авторській філософії. У більшості досліджень ключову позицію займає поняття “Форми”, введене самим Ґомбровичем ще у ранній прозі (роман “Фердидурке”) та повсюдне у його подальшій творчості, мемуаристиці та епістолярії. У даному дослідженні поняття “Форми” також присутнє – наведено його описову характеристику та необхідні для загального розуміння дослідницькі висновки – однак не займає провідної позиції, оскільки даний аспект уже досить повно досліджений у польській літературно-критичній та літературознавчій традиції.
Окремий розділ присвячено проблемам із поля емігрантології як науки про культуру та літературу емігрантів (у тлумаченні проф. Л. Суханека). Найактивніша фаза творчості Ґомбровича припала на тривалий період його перебування в еміграції (спочатку в Аргентині, потім – у Німеччині та Франції), тож вибір даного вектору невипадковий і дає можливість більш повно і різнобічно проаналізувати антропологічні категорії у проз і т а мемуаристиці письменника. Зокрема, емігрантологічний контекст дозволяє дослідити розвиток та функціонування ключових концептів, таких як національна самосвідомість та психологія митця-емігранта. У звʼязку із останнім дослідницьким питанням залучено додатковий інструментарій із суміжних наук – зокрема, загальної психології та психології кризових ситуацій, до яких належить і еміграція.
Обраний вектор досліджень – як суто антропологічний, так і емігрантологічний, сформував необхідність залучення біографічного контексту. Тож у праці міститься короткий огляд біографії письменника, зокрема періоду його перебування в еміграції, себто після 1939 року. Нарисові елементи біографії дозволяють також простежити процес європеїзації та подальшої глобалізації доробку Ґомбровича: реалії соціалістичної Польщі не дозволяли письменникові увійти у питомий літературний контекст (це частково відбулося лише у період відлиги), натомість еміграційні кола та осередки активно популяризували творчість Ґомбровича і забезпечили йому широкий розголос у європейському культурному середовищі. Зокрема, ключову роль відіграла співпраця з провідним еміграційним часописом “Культура”, який виходив у Парижі. Як результат, на даний момент Ґомбрович є одним із найвідоміших у світі польських письменників.
Наукова новизна роботи полягає у комлексності дослідження антропологічних вимірів, оприявлених у прозі та мемуаристиці Ґомбровича – в українському літературознавстві студії доробку Ґомбровича радше мали фрагментарний характер і найчастіше здійснювалися у компаративному руслі, натомість у польському та світовому науковому контексті студії, присвячені прозі, “Щоденникам”, біографії та авторській філософії письменника, досить численні і різнорідні, але скоріше спеціалізовані й вузькоспрямовані, присвячені окремим аспектам функціонування літературних образів, світоглядних та поведінкових моделей. Також дане дисертаційне дослідження охоплює різноманітні аспекти з кола питань літературної антропології й антропології літератури, а також дотично стосується термінологічного поля цих двох галузей гуманітарного знання. Комплексне висвітлення ряду ключових антропологічних вимірів у творчості письменника-модерніста може також слугувати базою для подальших компаративних досліджень, приміром, у контексті порівняння доробку польських еміграційних письменників, до кола яких належав Вітольд Ґомбрович, із доробком української письменницької діаспори. Дисертація вже містить орієнтири можливих компаративних досліджень – зокрема, елементи зіставлення філософії прози Ґомбровича із естетичною системою представників Нью-Йоркської групи.

Ключові слова: Вітольд Ґомбрович, жанр, роман, щоденник, польський модернізм, модернізм, національна література, польська еміграційна література, антропологія літератури, антропоцентрична філософія, рецепція, трансформація, синкретизм, інтермедіальність, літературна антропологія, емігрантологія, сенсибельність, інтерпретація, національна самоідентичність, національність, культура, антропологічні категорії, психологія емігранта, автообраз, психологія кризових ситуацій, культурний перехід.

The dіssertatіon deals wіth the the prose of Witold Gombrowicz (1904-1969). An analysis of his prose was carried out from the point of view of literary anthropology, anthropology of literature and emigrantology. The objects of research were the novels “Ferdydurke”, “Trans-Atlantic”, “Cosmos”, “Pornography”, the “Diaries”, collections of short stories, the write’'s epistolary legacy and valuable biographical studies compiled during and after Gombrowicz’s life. The original works became the primary source for the research, information from the history of translations of Gombrowicz’s works on Ukrainian literary soil is also included.
The work analyzes the key works of the Polish writer, which make it possible to outline the most complete picture of the implementation of basic anthropological dimensions in the field of literary anthropology and anthropology of literature.
The research involved multiple tools from related humanities – first of all, anthropology, sociology, psychology (including child psychology), psychology of crisis situations, emigrant studies, as well as specialized literary areas – receptive aesthetics, cultural anthropology and structural anthropology.
The scientific novelty of the work lies in the complexity of the study of anthropological dimensions revealed in Gombrowicz’s prose and memoirs – in Ukrainian literary studies, studies of Gombrowicz’s work were rather fragmentary and most often carried out in a comparative direction, on the other hand, in the Polish and world scientific context, studies devoted to prose, “Diaries”, biographies and philosophy of the writer were quite numerous and diverse, but rather specialized and narrowly focused, dedicated to certain aspects of the functioning of literary images, worldview and behavioral models. Also, this dissertation covers various aspects of literary anthropology and anthropology of literature, and also tangentially relates to the terminological field of these two branches of humanitarian knowledge. The comprehensive coverage of a number of key anthropological dimensions in the work of the modernist writer can also serve as a basis for further comparative studies, for example, in the context of comparing the works of Polish émigré writers, to which Witold Gombrowicz belonged, with the works of the Ukrainian literary diaspora. The dissertation already contains guidelines for possible comparative studies – in particular, elements of the comparison of Gombrowicz’s prose philosophy with the aesthetic system of representatives of the New York group.

Key words: Witold Gombrowicz, genre, novel, diary, Polish modernism, national literature, Polish immigrant literature, transformation, anthropology of literature, anthropocentric philosophy, reception, transformation, syncretism, intermediality, literary anthropology, emigrantology, sensibility, interpretation, national self-identity, nationality, culture, anthropological cathegories, immigrant psychology, self-image, crisis psychology, cultural transfer.

Хожевскі К. А. Антропологічні виміри прози Вітольда Ґомбровича : дис. ... д-ра філос. : 035 Філологія / Хожевскі Катерина Анатоліївна. - Київ, 2023. - 199 с.