Система управління мінеральними ресурсами в концепції сталого розвитку

Литвинюк С. Ф. Система управління мінеральними ресурсами в концепції сталого розвитку : дис. ... д-ра геолог. наук : 04.00.19 економічна геологія. Київ, 2025. 228 с.

Литвинюк С.Ф. Система управління мінеральними ресурсами в концепції сталого розвитку. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук за спеціальністю 04.00.19 – економічна геологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки. Київ, 2023.
Дисертаційна робота присвячена розробці уніфікованої класифікаційної системи запасів та ресурсів мінеральної сировини в рамках концепції національної геолого-економічної оцінки та принципів, вимог і інструментів системи для досягнення збалансованого та інтегрованого управління мінеральними ресурсами.
Передумовою кількісної та якісної характеристики мінерально-сировинної бази України, як сукупності даних облікованих запасів та ресурсів корисних копалин різних стадій вивченості й пріоритетних напрямків розвитку, є результати комплексного геологічного (металогенічного) вивчення території України.
Результати досліджень всіх років та інтенсивне використання (експлуатація) мінеральної сировини у 1980-2000 роках сформувало уявлення про структуру і поточний стан мінерально-сировинної бази (далі – МСБ), що і лягло в основу Закону України від 21.04.2011 № 3268-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року».
Аналіз історії розвитку класифікаційних систем з оцінки запасів та ресурсів мінеральної сировини об’єктивно дозволяє виділити декілька груп (напрямів розвитку), що містять ідентичний або схожий перелік ознак категоризації, термінів, визначень та понять.
Серед класифікацій запасів і ресурсів твердих корисних копалин слід виділити:
- класифікації запасів і ресурсів корисних копалин СНД та Східної Європи (в основі Класифікація СРСР 1981 року);
- Рамкова класифікація ресурсів Організації Об’єднаних Націй;
- Шаблон Комітету з міжнародних стандартів звітності по запасах.
Кожна із зазначених класифікаційних систем має свою історію розвитку та становлення.
Проаналізовані напрями досліджень та історичні передумови розвитку класифікаційних систем дають уявлення про головні методичні аспекти, які закладались в їх основу та класифікаційні ознаки. Кожна класифікаційна система має певний набір ознак, критеріїв, визначень та принципів,за якими відбувається віднесення запасів та ресурсів до певних категорій та класів або визначення їх рівня достовірності. Аналіз класифікаційних ознак різних систем дозволив згрупувати їх за геологічними, гірничо-технологічними та соціальноекономічними напрямами застосування.
В роботі охарактеризовано стан питання та запропоновано шляхи розвитку нормативно-правової та методичної бази геолого-економічної оцінки (далі – ГЕО), що пов'язано з необхідністю змін і удосконалення підходів до управління мінеральними ресурсами в контексті сталого розвитку, розподілу та їх зосередження у світі (ланцюги постачання), економічного розвитку країн та регіонів, геополітичних аспектів та ін. З урахуванням всіх чинників деталізовано дві концепції ГЕО як складові управління мінеральною сировиною: державна (національна) та комерційна (корпоративна). Державна (національна) концепція ГЕО передбачає стадійну комплексну оцінку, для якої характерний раціональний (ревізійний) підхід, що залучає до використання максимальний об’єм оцінювального ресурсу та отримання збалансованого доходу. Зазначений підхід передбачає максимальний екологічний та соціально-економічний ефект для власника ресурсу (народ – держава, територіальна адміністративна одиниця, громада). У такому випадку періодична система оцінки передбачає державницький підхід, де основним регулятором у сфері застосування класифікаційних, облікових систем та контролю є організації державної форми правління (органи центральної виконавчої влади, відомчі державні підприємства). Для України з розвинутим гірничодобувним сектором та наявним мінерально-сировинним комплексом, в перспективі, перевагою є застосування розширеної концепції національної ГЕО з її збалансованим підходом та врахуванням соціально-економічної, екологічної, технологічної, геологічної складової управління й освоєння мінеральних ресурсів.
Важливим елементом стратегічного планування розвитку та управління мінеральними ресурсами є системний, достовірний та комплексний підхід їх обліку. В роботі проведені комплексні дослідження класифікаційних систем та механізмів обліку європейського регіону. Аналітичні дослідження таких підходів відповідно до національного законодавства свідчать, що більшість країн Східної Європи мають системний облік мінерально-сировинних ресурсів (баланс родовищ корисних копалин, кадастр родовищ і проявів корисних копалин). Такий підхід зумовлений спадковістю від систем обліку колишнього СРСР. Інша група країн, головним чином Центральної та Західної Європи, здійснює облік мінерально-сировинних ресурсів у вигляді зведених інформаційних документів (статистика профільних міністерств, мінеральні вісники, річні звіти). Третя група країн, це ті, де не ведеться системний облік мінерально-сировинних ресурсів. У такому випадку дані формуються різними організаціями у вигляді звітів компаній, наукових робіт та ін.
Необхідність та актуальність створення єдиних (уніфікованих) підходів до оцінки та управління мінеральними ресурсами полягає у вирішенні комплексу проблем у сфері надрокористування та гірничодобувному секторі економіки. Інтеграція до стандартів обліку мінеральних ресурсів, їх класифікації та управління в рамках директивних документів та специфікацій Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй відкриває для України перспективи економічного й соціального характеру.
Дисертаційна робота також включає системний аналіз нормативного та регуляторного забезпечення управління МСБ України, що відбувається через комплекс взаємодій інституцій різної компетенції. Функціонування геологічної 4 галузі, забезпечення геологічного вивчення надр залежить від організаційноправової форми інституцій, що її утворюють, розподілу функцій і завдань у межах установ, організацій та підприємств, які їх забезпечують.
В Україні діють декілька основних державних програм, які формують загальну стратегію інтегрованого управління державного фонду надр України.
Аналіз регуляторної політики інституцій різних видів та поточного стану державного фонду надр України виявив обставини, що потребують врахування під час розробки та впровадження нової системи управління мінеральними ресурсами.
Дезінтеграція та фрагментація регуляторної політики призводить до негативних наслідків. Орієнтованість на окремі стратегічні програми, економічні сектори або різні типи мінеральних ресурсів як на ізольовані елементи не сприяє прогресу у вдосконаленні використання цих ресурсів. Вирішення питань в одній області без урахування інших областей може призвести до негативних наслідків. Системний підхід має вирішальне значення для максимізації вигоди у різних секторах та пом'якшення негативних наслідків використання природних ресурсів.
В роботі викладений результат методичних розробок та досліджень шляхом зіставлення різних класифікаційних систем, покликаний запропонувати уніфіковані (гармонізовані) критерії (ознаки, поняття, умови) для управління мінеральними ресурсами та їх інвестиційного аналізу з метою комплексного використання наявних ресурсів нерозподіленого фонду надр України.
Вперше виділено та співставлено різні класифікаційні системи за базовими групами ознак, які дозволяють виконувати гармонізацію за геологічними, гірничо-технологічними, екологічними та соціально-економічними критеріями.
Виконаний аналіз значень головних категорій (класів, груп) різних класифікаційних систем дозволив виділити та охарактеризувати ознаки (критерії), що мають достатній рівень зіставлення та гармонізації. Під час виділення та аналізу груп класифікаційних ознак враховано базові характеристики систем оцінок запасів і ресурсів та управління ними.
Головні відмінності класифікаційних систем пов’язані з метою та сферою їхнього застосування, що відображене у кількості категорій та їхніх дефініціях, і вимог щодо наявності технічної та дозвільної документації різного рівня (складові модифікуючих факторів, як умов категоризації).
Аналіз світових підходів до систем управління мінеральними ресурсами виокремлює кілька рівнів: глобальний (міжнародний, регіональний), національний (державний) та локальний (місцевий).
На національному рівні прийняття рішень з управління мінеральними ресурсами в Україні запропоновано схему (модель) відповідно до принципів сталого розвитку, яке здійснюється в рамках партнерства державного, промислового, фінансового сектору та громадянського суспільства.
Вперше, запропоновані головні принципи системи управління мінеральними ресурсами національного рівня, розроблені відповідно до положень керівних документів Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй спрямованих та адаптованих для національної системи управління мінеральними ресурсами.
Головною метою розробленої проведених досліджень є впровадження всеосяжної збалансованої моделі комплексного управління мінеральними ресурсами відповідно до принципів сталого розвитку на користь нинішнього та майбутніх поколінь.
Збалансована національна система управління мінеральними ресурсами дозволить реалізувати принципи сталого розвитку та подолати негативні наслідки, що накопичуються під час використання мінеральних ресурсів.