ПОВЕДІНКОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЯК МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

СЕМИКРАС, О. (2025). BEHAVIOURAL INSIGHTS AS A MECHANISM FOR BUILDING NATIONAL RESILIENCE IN THE CONTEXT OF HYBRID WARFARE. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration, 22(2), 94–105. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2025/22-13/14

В с т у п . Присвячено теоретичному та прикладному аналізу поведінкових інструментів як механізму зміцнення національної стійкості в умовах гібридної війни. У фокусі дослідження – потенціал "м'якого впливу" на поведінку громадян за допомогою таких інструментів, як стратегічні комунікації, соціальні норми, архітектура вибору, психологічна підтримка, освітні інтервенції. Обґрунтовано актуальність інтеграції поведінкових підходів у публічну політику з метою підвищення адаптивності населення, зміцнення довіри до інституцій та формування колективної спроможності до опору в умовах тривалої загрози.М е т о д и . Використано міждисциплінарний підхід, що поєднує здобутки поведінкових наук, безпекових студій та публічного управління. У межах дослідження застосовано контент-аналіз актуальних соціологічних даних (2022–2025 рр.), порівняльний аналіз кейсів Ізраїлю та Естонії, кейс-стаді українського досвіду в умовах повномасштабної війни, а також методи експертного оцінювання та інтерпретації емпіричних виявів поведінкової стійкості.Р е з у л ь т а т и . Запропоновано типологію поведінкових інструментів у системі публічного управління, до яких належать: комунікаційно-когнітивні, соціально-нормативні, психологічно-підтримувальні, структурно-організаційні та освітньо-превентивні засоби впливу. Установлено, що комплексне застосування таких інструментів сприяє підвищенню резистентності суспільства до інформаційних і психологічних загроз. Український кейс 2022–2025 років проілюстрував ефективність окремих поведінкових практик – зокрема, масового волонтерства, мотиваційної мобілізації через Територіальну оборону, запуску єдиного інформаційного поля, впровадження програм психосоціальної підтримки. Проаналізовано інституціоналізований досвід Ізраїлю та Естонії, що демонструють сталі моделі впровадження поведінкових підходів до стратегічних комунікацій, освіти, оборони та інтеграції.В и с н о в к и . Аргументовано, що поведінкові інструменти є важливим елементом державної політики у сфері національної безпеки та стійкості. В умовах затяжної гібридної війни вони дозволяють зберігати громадянську мотивацію, підвищувати адаптивність і згуртованість населення, а також формувати ефективну взаємодію держави з суспільством. Надано стратегічні рекомендації щодо інституціоналізації поведінкових підходів в Україні, серед яких: створення міжвідомчого аналітичного центру поведінкових наук при Кабінеті Міністрів, розробка Національної стратегії поведінкової стійкості, масштабування мережі центрів психологічної допомоги, інтеграція поведінкових модулів у підготовку державних службовців і розвиток освітніх програм з медіаграмотності та критичного мислення. Представлене дослідження формує наукову й прикладну базу для подальшого розробляння системної поведінкової політики в Україні.