Теоретико-методологічні основи дослідження впливу організаційної культури на адміністративну ефективність (приклад України та Іракського Курдистану)

Зубчик, О. А., & Каміран, К. К. (2019). Теоретико-методологічні основи дослідження впливу організаційної культури на адміністративну ефективність (приклад України та Іракського Курдистану). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління, (12), 13-25. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2019/12-2/8

Вплив організаційної культури на адміністративну ефективність, як наукова проблема у галузі публічного управління та адміністрування в Україні, не дивлячись на впровадження реформування системи державного управління, досліджується поодиноко. Разом з тим, значна увага вітчизняних науковців приділяється культурі організації як економічному феномену. А також, розглядаються різні аспекти організаційної культури, як транскультурного явища. Автори зауважують, що організації економічного сектору досить швидко зайняли активну позицію у використанні організаційної культури, розглядаючи її як важливий фактор формування та підвищення конкурентоспроможності підприємств. У тому числі, завдяки можливості впливу на їхню адміністративну ефективність. Публічний сектор, натомість, адміністративну ефективність розглядає дещо інакше: як соціальну платформу для зайнятих у даному секторі громадян. У результаті, численні проблеми за наслідками низької адміністративної ефективності організацій публічного сектору, необґрунтованих величезних витрат, а нерідко й втрат, лягають тягарем на публічний бюджет і, в результаті, неефективне використання публічних фінансів спричинює затримку соціально-економічного розвитку суспільства.
У даній роботі обговорюються можливі причини ситуації, що склалася: по-перше, культурні управлінські практики в організаціях публічного сектору у таких суспільствах досить сильно вкорінені у такій традиційній управлінській культурі, яка має міцну бюрократичну основу, коли адміністративна ефективність розглядається не як результат, а, скоріше, як процес; по-друге, ще недостатньо розроблене у галузі науки публічного управління та адміністрування науково-методологічне забезпечення дослідження адміністративної ефективності. Тому, автори доводять, що вивчення, концептуалізація та операціоналізація впливу організаційної культури на адміністративну ефективність в контексті умов соціально-економічного розвитку країни чи регіону (Україна, Іракський Курдистан), який розвивається, є важливою науковою проблемою у галузі публічного управління та адміністрування. Отже, це дослідження спрямоване на розвиток теоретико-методологічного забезпечення дослідження оцінки прямих та непрямих впливів організаційної культури на організаційну діяльність та адміністративну ефективність у публічному секторі (приклад України та Іракського Курдистану, як дві різні традиції організаційної культури з спільною проблемою низької адміністративної ефективності), а також на оцінку впливу кожного піделементу організаційної культури на управлінську результативність. Саме з цією метою авторами пропонується дослідницька розробка, яка охоплює описовий дизайн методології дослідження впливу організаційної культури на адміністративну ефективність завдяки, по-перше, аналізу концепту адміністративної ефективності, по-друге, аналізу концепту організаційної культури у зв’язку з адміністративною ефективністю.
Результати цього дослідження були отримані також шляхом застосування таких методів: аналізу й синтезу при розгляді стратегій, програм, рейтингів організацій публічного сектору, зокрема, міністерств, відомств, органів місцевого самоврядування, що дозволяють проаналізувати основні напрями реформаторської діяльності та наукового забезпечення досліджень впливу організаційної культури на адміністративну ефективність; методи систематизації й порівняння, які використовувались при визначенні сутності та особливостей впливу організаційної культури на адміністративну ефективність.
Наголошується, що такі дослідження дозволять глибше зрозуміти організаційну культуру та її зв'язок з адміністративною ефективністю в публічному секторі, що позитивно вплине на побудову стратегій та політик управлінського реформування та соціально-економічний розвиток в країнах та регіонах, які розвиваються.