Неофіційна антропонімія села Городок Камінь-Каширського району Волинської області

Борисюк А. В. Неофіційна антропонімія села Городок Камінь-Каширського району Волинської області : кваліфікаційна робота … «магістр» : 035 Філологія / Наук. кер. Л. Кравченко. Київ, 2025. 104 с.

Магістерська робота присвячена дослідженню неофіційної антропонімії волинського села. Мета роботи полягає в комплексному аналізі прізвиськ і варіантів антропонімів села Городок Камінь-Каширського району Волинської області.
Об’єкт дослідження становлять 555 прізвиськ, зібраних методом опитування місцевих жителів, 573 правописних варіанти особових імен та 198 правописних варіантів прізвищ, зафіксованих у погосподарських книгах села. Фактичний матеріал стає об’єктом ономастичного дослідження вперше.
Предмет дослідження: лексична база, мотиви номінації, словотвір й емоційно-експресивна забарвленість прізвиськ, а також варіантність
антропонімів в офіційно-ділових документах.
У роботі застосовано описовий, порівняльний, зіставний, кількісний і статистичний методи, метод польового дослідження, лексико-семантичний, структурно-словотвірний та етимологічний аналізи.
Найбільшу групу становлять індивідуальні прізвиська (322 одиниці). Лексичною базою для них слугували особові імена та прізвища (Гавасілько, Шемет), етноніми (Білорус), катайконіми (Березенець), назви професій (Токар), флори та фауни (Заєць, Бук), предметів побуту (Кастрюлька) тощо. Серед мотивів номінації індивідуальних прізвиськ найбільше вказівок на характерні риси носіїв або їхні звички (32,3%, Карасик, Вузлик) та ті, що відтворюють реальний стан речей (22,3%, Одесит, Староста). За емоційно-експресивним забарвленням значно переважають нейтральні найменування (79,2%, Шева); негативно забарвлених – 12,8% (Лазур Брехливий), а позитивних – 8% (Соловейко).
Серед родичівських прізвиськ (150 одиниць) найбільше андронімів (49,3%, Бо́дзіха), патронімів (29,4%, Воло́дькова), пропатронімів (12%,
Ока́нтійова), менше матронімів (8,7%, Ма́рфин) та один гіонім (0,6%, Целі́нникова). Продуктивними суфіксами в утворенні родичівських прізвиськ стали -ов-, -их- / -іх-, -ин- / -ін-, -ик- / -ік-, -ишин-, -к-а.
Серед сімейно-родових прізвиськ зафіксовано 83 одиниці (114 варіантів). Найчастіше вони поставали на базі індивідуальних прізвиськ (48,2%, Му́рини), рідше – особових імен (25,3%, Да́роччині) та прізвищ (4,8%, Халамаї́), могли мати подвійну мотивацію (2,4%, Голоди́) або ж стертий мотив надання іменувань (16,9%, Бо́кусі). Серед способів творення сімейно-родових прізвиськ однаково продуктивні лексико-семантичний (44,7%, Базани́) та морфологічний (55,3%,Микиші́вські).
Проаналізовані прізвиська функціонують у фонетичних, словотвірних, лексичних варіантах (Саха́р / Сахаро́к / Сахари́сько), відображають діалектні риси місцевої говірки, перебувають у тісному взаємозв’язку з прізвищами, позивними, а ще – з місцевим фольклором.
Варіантність характертна не лише усному мовленню місцевих жителів, але й офіційно-діловим документам XX століття. У джерелі 1948 року зафіксовано варіанти імен та прізвищ, спричинені міжмовною інтерференцією (Неродік, Зофія), діалектним впливом (Вегера, Гийов), орфографічними помилками (Солобчук, Маря). Сьогодні в селі функціонують прізвища, на написання яких вплинули допущені в минулому столітті помилки: Мефанік і Мифанік, Смійчик і Смічик.
Опрацьований фактичний матеріал доповнює атлас прізвиськ та варіантів особових імен українців, може слугувати джерелом для подальших
ономастичних, соціолінгвістичних, діалектологічних та історико-лінгвістичних досліджень.