Паломництво та релігійний туризм у контексті розвитку туристичної індустрії

Опря, Б. О. (2024). Паломництво та релігійний туризм у контексті розвитку туристичної індустрії. Географія та туризм, (74), 19–24. https://doi.org/10.17721/2308-135x.2024.74.19-24

Мета статті полягає у визначенні специфіки паломництва та релігійного туризму та їхнього потенціалу у розвитку туристичної сфери. Методика дослідження базується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Загальнонаукові методи включають метод аналізу та синтезу, узагальнення та абстрагування, порівняння та аналогії. Вказані методи дали змогу виявити специфіку паломництва та релігійного туризму, встановити різницю між ними, окреслити відмінності у мотивації до подорожі паломників та релігійних туристів. Результати. З’ясовано, що паломництво та релігійний туризм досить близькі за формою діяльності учасників процесу, але різняться за їхньою мотивацією. Відмінність між паломниками і туристами полягає і у способі сприйняття отриманих вражень: паломників більше цікавить зміст релігійного дійства та його внутрішній сенс, тоді як релігійних туристів приваблюють естетичні та емоційні аспекти дестинацій. Втім, попри відмінності, і релігійний туризм, і паломництво сприяють формуванню досвіду туристів, що базується на їх участі у релігійних практиках та освоєнні культурних здобутків. Просування багатьох дестинацій на основі їх релігійного потенціалу може бути спрямоване не тільки на віруючих та паломників, але й на інші категорій туристів, які мають намір вивчити історію, культуру, традиції та вірування місцевого населення, а також ознайомитися з їхніми світськими і духовними практиками. Це може слугувати важливим інструментом для підтримки гармонійних відносин між народами та країнами. Наукова новизна полягає у тому, що були виявлені сучасні підходи до класифікації паломництва та релігійного туризму, котрі домінують в зарубіжній науці. Виявлені спільні та відмінні риси, котрі впливають на мотивацію мандрівників та їхні очікування від подорожі. Практична значимість роботи полягає у виявленні того факту, що культурна релігійна спадщина може перетворитися на спільне надбання, котре приносить не лише духовну користь, але й соціально-економічну вигоду місцевим жителям та естетичне задоволення туристам. Релігійний туризм може використовувати місцеві ресурси, такі як священні місця, для приваблення туристів, які бажають відчути співучасть у традиціях та культурі певної туристичної локації. Це може сприяти збереженню культурної спадщини та забезпечити сталість розвитку території.