НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ У МОВІ ЯПОНСЬКОЇ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ПОРУШЕННЯ НОРМИ

Комарницька, Т. (2023). INCOMPLETE SENTENCES IN THE LANGUAGE OF JAPANESE MASS CULTURE AS A DEVIATION FROM THE LANGUAGE NORMS. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(29), 17–23. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2023.29.03

Передумови. У статті на матеріалі усних і письмових жанрів сучасної масової культури Японії звернено увагу на відхилення від синтаксичної норми у реченнях мови масової культури, зокрема, неприродну для літературної мови частотність неповних речень. Основним завданням було проаналізувати за допомогою квантитативних і квалітативних методів еліпсис і номінативні речення, широко представлені у мові як письмових (модні журнали, комікси манґа), так і усних (ліричні тексти популярних пісень, мова розважальних телевізійних шоу) жанрах японської масової культури. 
Результати. Своєрідною «нормою» для мови масової культури є продукування цілих текстів, що цілком складаються з еліптованих і номінативних речень, тобто не містять жодного повного (такі приклади трапляються, зокрема, у вигляді журнальних статей, тексту пісні чи розділу манґи). У неповних реченнях часткового або повного вилучення зазнає присудок, що подеколи унеможливлює трактування граматичного часу одного речення чи й цілих текстів. Опущення присудка, що нерідко супроводжується впровадженням знаку оклику, нетипового для японського тексту загалом, зміщує акцент із дії на предмети, які реципієнтові презентують ізольовано, неначе недбало, що, з одного боку, веде до легшого сприйняття інформації, проте, з іншого, поширює хибні зразки слововживання через невідповідність будови таких повідомлень синтаксичній нормі. Крім повного або часткового вилучення присудку з речення мові масової культури також притаманні речення-слова, виражені одним лише вигуком; вигуки нерідко заміняють собою і дієслова у позиції присудка. 
Висновки. Зловживання в мові масової культури еліпсисом і номінативними реченнями неначе наближує її до просторіччя чи спонтанного неформального мовлення, що, швидше за все, має на меті зробити мову масової культури доступнішою, а сенси, які вона транслює – «ближчими» до споживача. У відтворенні просторіччя в синтаксичній будові мови масової культури вбачаємо її сугестивний потенціал, а також її деструктивну роль у розмиванні літературних норм і підриві «відчуття» мови серед аудиторії масової культури.