ЯПОНСЬКИЙ ПРІЗВИЩЕВИЙ АНТРОПОНІМІКОН ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ

Забуранна, О. (2025). JAPANESE SURNAMES AS A SUBJECT OF LINGUISTIC STUDIES. BULLETIN OF TARAS SHEVCHENKO NATIONAL UNIVERSITY OF KYIV. ORIENTAL LANGUAGES AND LITERATURES, 1(30), 14–20. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2024.30.02

Вступ. З’ясування механізмів формування, будови і побутування антропоніміки є важливим ключем для розуміння засад існування певної етнокультурної спільноти. Загалом у країнах Далекого Сходу прізвище відіграє вагому роль у ідентифікації особистості, однак, на відміну від китайців та корейців, антропоніміка японців — їх найближчих географічних сусідів — є надзвичайно багатою та розмаїтою. З огляду на це, вивчення японських власних імен є актуальним завданням сучасної японістики. Ґрунтуючись на працях японських дослідників та даних реєстрів прізвищ, у статті маємо на меті охарактеризувати лінгвістичні особливості японського прізвищевого антропонімікону і окреслити перспективи його подальшого вивчення.
Методи. Основним методом, застосованим у дослідженні, є описовий метод, окрім цього використано прийоми теоретико-критичного аналізу наукової літератури, зіставного методу та методу індукції.
Результати. З’ясовано, що відповідь на дискусійне питання японістики про кількісний склад японських прізвищ залежить від того, які критерії застосовуються при його підрахунку. Цифри коливаються від 100 тис. одиниць при застосуванні строгого підходу і урахуванні лише сучасного зрізу антропоніміки до 300 тис. одиниць при врахуванні фонетико-графічних варіантів як окремих прізвищ та даних минулих історичних епох. У статті розглянуто також питання регіональності прізвищ, і на основі тридцяти найпоширеніших прізвищ Японії запропоновано класифікацію, яка великою мірою корелює з діалектним поділом японської мови. Фонетично японські прізвища належать до лексичного шару ваґо, структурно-морфологічно найчастіше є двочленними та семантизують особливості рельєфу і окультурену природу, відбиваючи цінності японської мовної картини світу. Розгляд частотних ієрогліфів у прізвищах виявив, що перші компоненти виступають семантичними конкретизаторами, вказуючи на різні атрибути, а останні — на самі об’єкти чи аспекти їх орієнтації в просторі.
Висновки. Прізвища є важливим джерелом інформації про регіональні особливості країни, лінгвістичні риси японської мови, цінності мовної картини світу. У перспективі подальшого вивчення потребує питання регіональної характеристики японських прізвищ і опрацювання їх несуперечливої семантико-ідеографічної класифікації.