Юрисдикційний механізм застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб

Коцюбко І.В. Юрисдикційний механізм застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2025. 208 с.

Коцюбко І.В. Юрисдикційний механізм застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – «Право»). - Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. Київ, 2025.
Дисертація є комплексним дослідженням юрисдикційного механізму застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, який є досить новим для правової системи України, оскільки його запровадження спричинено повномасштабним вторгнення країни-агресора на територію України, що зумовило нагальну потребу у запровадженні належних та ефективних механізмів протидії такій агресії та вжиття дієвих заходів, у тому числі невійськового характеру. За таких передумов, у законодавстві унормовано правовий інститут стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб.
Виокремлено чотири етапи становлення історичних та правових передумов запровадження правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб: I етап (1991 - 2010 роки) – ратифікація безпекових міжнародних угод, з метою гарантування суверенітету та територіальної цілісності Української держави; II етап (квітень 2010 - лютий 2014 року) – укладення ризикових для суверенітету та територіальної цілісності Української держави безпекових угод; III етап (лютий 2014 - лютий 2022 року) – започаткування державної санкційної політики та ухвалення Закону України «Про санкції»; IV етап (лютий 2022 - по теперішній час) – введення правового режиму воєнного стану та запровадження правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб.
Аргументовано, що санкція у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб за своєю правовою природою є різновидом національних санкцій. Запропоновано законодавчо визначити поняття «національні санкції» та вмотивовано доцільність унормування можливості застосування норм правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб санкції не лише в період дії правового режиму воєнного стану.
Обґрунтовано публічно-правову природу спору при стягненні в дохід держави активів підсанкційних осіб та запропоновано авторське визначення поняття «стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб». Констатовано доцільність законодавчого закріплення застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, як однієї із підстав припинення права власності.
За результатами правового аналізу іноземного досвіду застосування санкцій констатовано відсутність єдиного та одноманітного підходу до створення та функціонування санкційних механізмів стосовно суб’єктів застосування та реалізації санкцій, їх повноважень, а також відповідальності за порушення законодавства у сфері санкційної політики. Із урахуванням позитивного міжнародного досвіду застосування санкцій виокремлено вектори його запозичення: 1) застосування санкцій у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб до фізичних осіб, незалежно від громадянства; 2) застосування стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб без темпоральних обмежень; 3) забезпечення ефективності функціонування юрисдикційного санкційного механізму засобами юридичної відповідальності; 4) створення та законодавче унормування особливостей правового статусу спеціального органу, уповноваженого на реалізацію державної санкційної політики.
Зауважено, що юрисдикційний механізм санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб є важливим складником державної санкційної політики та покликаний вирішувати нові правові виклики, які постали перед Україною в період дії правового режиму воєнного стану, забезпечуючи при цьому захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави. Вказаний механізм формують елементи, які у своїй сукупності та динамічній взаємодії покликані забезпечити належну та ефективну реалізацію норм правового інституту стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб.
Запропоновано під юрисдикційним механізмом застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб розуміти законодавчо унормовану функціонуючу систему, складові елементи якої визначають уповноважених суб’єктів, наділених спеціальною компетенцію ухвалювати юридично значимі рішення стосовно стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, а також послідовний процес реалізації цієї компетенції, що зумовлює динамічну взаємодію визначених елементів у законодавчо визначений процедурно-процесуальний спосіб. Виокремлено такі елементи досліджуваного механізму: суб’єкти, наділені спеціальною компетенцію ухвалювати юридично значимі рішення; суб’єкти та об’єкти, до яких може бути застосована вказана санкція; особливості процедурного способу взаємодії вказаних елементів (підстави та умови застосування вказаної санкції, стандарти доказування).
Констатовано, що сучасні виклики зумовлюють потребу у зміцненні існуючих механізмів захисту національних інтересів, безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави, зокрема, шляхом формування концептуально обґрунтованої системи суб’єктів у сфері реалізації державної санкційної політики. Запропоновано одним із перспективних напрямів вдосконалення державної санкційної політики створення Служби санкційної політики України, як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом та законодавчого унормування його правового статусу, як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері реалізації державної санкційної політики, у тому числі, права на ініціювання застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб.
На підставі системного аналізу законодавства України у сфері санкційної політики, судової практики, у тому числі міжнародних судових установ, обґрунтовано доцільність внесення змін до чинного законодавства України, цілеспрямованих на усунення контроверсійності праворозуміння уповноваженими суб’єктами санкційного законодавства. Запропоновано авторське визначення понять: «активи», «можливість вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження активами», «матеріально-технічне забезпечення діяльності країни-агресора» для цілей подальшого законодавчого унормування. Аргументовано доцільність внесення законодавчих змін стосовно переліку суб’єктів, до яких може бути застосована санкція у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, та підстав застосування вказаної санкції.
Аргументовано доцільність зміни судової юрисдикції щодо розгляду справ про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб шляхом віднесення їх до предметної підсудності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, законодавчо унормувавши створення у його складі окремої палати для розгляду таких справ.
З огляду на мету застосування досліджуваної санкції та особливості судового розгляду цієї категорії справ обґрунтовано доцільність застосування підвищеного стандарту доказування «чіткі та переконливі докази» у цій категорії справ.
Ключові слова: санкції, стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, суд, судова влада, судова юрисдикція, адміністративне судочинство, правосуддя, право на справедливий суд, Вищий антикорупційний суд, Верховний Суд.