ТЕРМІНОКОНЦЕПТИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ: СПЕЦИФІКА НОМІНАЦІЇ, ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ)

Спотар-Аяр, Г., Цвид, М. (2023). TERM CONCEPTS FOR DISABILITY: SPECIFICS OF NOMINATION, FUNCTIONING AND TRANSLATION (BASED ON MATERIALS OF TURKISH). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(29), 43–49. https://doi.org/10.17721/1728-242X.2023.29.07

Вступ . Вивченню термінів на позначення осіб з інвалідністю в турецькій мові присвячено всього декілька наукових праць (Я. Шішман, М. Озтюрк, З. Байкан, А. Демір, А. Ефе), так само й в українській лінгвістиці обмаль спеціалізованих праць, які торкаються проблем термінологічної невпорядкованості та відсутності термінів на позначення інвалідності, затверджених на державному рівні. Актуальність цього дослідження обумовлена необхідністю популяризації принципів безбар'єрності та інклюзивності у суспільстві, значним запитом на переклад текстів у галузі реабілітації й лікування, а також активізації співробітництва України та Туреччини в цих сферах.
Методи . Під час дослідження було проаналізовано більше 200 терміноконцептів, що використовуються на позначення інваліднос- ті, і термінів реабілітації, які функціонують з кінця ХІХ до початку ХХІ ст. У дослідженні використано комплексну методологію, що включає методи когнітивної лінгвістики та соціолінгвістики, метод контекстуального аналізу та метод аналізу словникових дефініцій.
Результати . Термінологія на позначення інвалідності у сучасній турецькій мові є невпорядкованою, що можна пояснити та- кими факторами, як: одночасне використання турецьких та іноземних лексем (запозичених з арабської, перської, англійської, французької, латинської мов), евфемізація термінів, орієнтація на міжнародні стандарти та угоди і, як наслідок, використання англійських лексем тощо. Виявлено, що лексика міжнародних угод і національного законодавства в деяких випадках відрізняється. Швидке форму-вання негативної конотації є основним фактором, що впливає на процес формування термінології та призводить до створення нового терміна без негативного значення на заміну попередньому.
Висновки . Узагальнюючи основні проблемні питання перекладу, пропонуємо застосовувати комплекс методів і підходів, тактик і стратегій перекладу з метою обрання еквівалента відповідно до типу дискурсу, зокрема: використовувати класифікації ВООЗ для перекладу медичної документації, термінологію чинного законодавства з урахуванням змін до нього для офіційних документів; обережно вживати описові конструкції та евфемізми, водночас фокусуючи увагу на людину, а не на її характеристику ("person-first language"). Прагматична адаптація має важливе значення під час перекладу текстів соціальної сфери, реклами, художньої літератури, тому варто уникати надмірної евфемізації понять у процесі роботи з будь-яким типом тексту та термінами на позначення інвалідності.