Київський текст в українській поезії 1910-х – 1930-х років

У дослідженні урбаністичний текст на прикладі київського розглядається як система множинних семіотичних перетворень. Аналізуються сукупності локальних знаків, образів, авторських і загальновідомих міфів. У змалюванні місцевості, проінтерпретованому в ракурсах міжмистецьких відношень та імагології, вирізняються стильові домінанти (відповідно, неокласичні й романтичні). Простежується вплив семантики вірша на моделювання міста (наявність звукосмислових зв’язків, роль рим в архаїчних сюжетах). Уперше підкреслено орієнтованість київських авторів на іконіку природи (поширені описи парків, пагорбів, Дніпра). Згадана риса узагальнюється в буколічній організації простору.
Матеріал дослідження становлять публікації та рукописи поезій “неокласиків”, М. Бажана, Є. Плужника, М. Семенка, П. Тичини та ін. (у цілому близько 2,5 тис. творів).


Ключові слова: міський текст, субтекст, жанр, знак, образ, мотив, міф, сюжет, “урбаністична амбівалентність”

Левицький В. А. Київський текст в українській поезії 1910-х – 1930-х років : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.06 Теорія літератури / Левицький В"ячеслав Андрійович. - Київ, 2012. – 255 с.