КОНВЕНЦІЙНИЙ КОНЦЕПТ «ВІК СЕКСУАЛЬНОЇ ЗГОДИ» У КРИМІНАЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

Дудоров, О. О., Задоя, К. П. (2019). Conventional concept «age of sexual consent» in the Criminal Code of Ukraine: modern state and prospects. Вісник кримінального судочинства(1), 123–134.

Анотація. На криміналізацію діянь у сексуальній сфері впливає чимало факторів, серед яких – необхідність виконання державою взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань. Останніми роками в європейському правовому просторі простежується тенденція до уніфікації законодавства в частині визначення підстав кримінальної відповідальності за правопорушення у вказаній сфері. Серйозне оновлення протягом 2017–2018 рр. розділу IV Особливої частин Кримінального кодексу України стало результатом сприйняття вітчизняним законодавцем підходів, вироблених Радою Європи у межах Стамбульської та Лансаротської конвенцій.
Метою дослідження є критичне осмислення сучасного стану реалізації в Україні конвенційного концепту «вік сексуальної згоди» та з’ясування перспектив цього критерію визначення меж злочинної поведінки у сексуальній сфері, зокрема, в контексті співвідношення положень згаданих конвенцій.
Доведено, що притаманний чинному КК спосіб запровадження концепту «вік сексуальної згоди» характеризується низкою вад. Серед них: 1) встановлена градація віку потерпілого, хоча і дозволяє диференціювати кримінальну відповідальність за вчинення дій сексуального характеру щодо дітей, зі ст. 18 Лансаротської конвенції не випливає; 2) оптимальність закріплення 14-річного віку у частинах 4 ст. 152, ст. 153 КК не виглядає безспірною. Відсут-
ність належного обґрунтування притаманна і 16-річному віковому критерію, який фігурує у ч. 1 ст. 155 КК; 3) використання в ч. 1 ст. 155 КК звороту «природні або неприродні статеві зносини» не лише порушує правило єдності законодавчої термінології в межах розділу IV Особливої частини КК, а й не відповідає наскрізному конвенційному поняттю «діяльність сексуального характеру з дитиною»; 4) оновлену ст. 155 КК усупереч думці розробників відповідного законопроекту немає підстав визнавати виконанням ст. 18 Лансаротської конвенції щодо встановлення «віку сексуальної згоди». Оскільки попередня редакція ч. 1 ст. 155 КК і чинна редакція цієї кримінально-правової норми описують різні типи поведінки, між ними відсутня правова наступність; 5) оновлені відповідно до Стамбульської конвенції ст. 152 і ст. 153 КК, хоча і втілюють аналізований концепт, не беруть до уваги вимогу ч. 3 ст. 18 Лансаротської конвенції щодо впливу на кримінальну відповідальність за сексуальну діяльність різниці у віці учасників такої діяльності.
Встановлено, що основна тенденція у досліджуваній сфері, яка знайшла відображення в Стамбульській конвенції як більш сучасному порівняно з Лансаротською конвенцією документі, полягає в запровадженні кримінальної відповідальності за будь-яку сексуальну поведінку, здійснювану за відсутності добровільної згоди потерпілої особи. Це уможливлює висунення для фахового обговорення доктринального підходу, який полягає у відмові від прямого (текстуального) відображення у КК концепту «вік сексуальної згоди». Йдеться про те, що роль криміноутворювальної ознаки і в цьому разі відігравало не недосягнення потерпілою особою певного віку, визначеного у законодавчому порядку, а відсутність добровільної згоди потерпілої особи, як це і притаманно сексуальному насильству у сенсі Стамбульської конвенції. Показано, що це дозволило б, крім іншого, врахувати традиційну для вітчизняної судової практики і засновану на використанні поняття психічної безпорадності юридичну оцінку статевого акту з малолітньою особою та іншого сексуального проникнення в тіло такого потерпілого.