Захист прав платників податків в Україні

Сабадаш Н.О. Захист прав платників податків в Україні : дис. ... доктора філософії : 081 Право. Київ, 2025. 203 с.

Сабадаш Н.О. Захист прав платників податків в Україні. – Кваліфікаційна наукова працю на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – «Право» (08 – Право). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025.
Дисертаційна робота присвячена вивченню різноманітних підходів щодо захисту прав платників податків в Україні.
Доведено, що діяльність суб’єктів податкових правовідносин потребує створення умов для застосування юридичних засобів з метою їх максимально повного забезпечення. Тобто реалізація права платником податків – це приведення в дію такого права, надання праву активної форми. У свою чергу, захист права платника податків – це діяльність різних суб’єктів, спрямована на недопущення обмеження такого права, на відновлення порушеного права. У деяких випадках захист може бути добровільним (платник податків сам приймає рішення про використання різних способів захисту) та обов’язковим (держава в особі контролюючих органів зобов’язана реагувати на порушення норм податкового законодавства). При цьому обов’язковий захист платника податків пов'язаний із наявністю державного примусу (по відношенню до платника податків і по відношенню до контролюючих органів), із гарантіями захисту порушених прав платника податків третіми особами.
Реалізація та захист прав платників податків розуміється як самостійний елемент правовідносин у межах фінансових відносин, предметом яких є, зокрема, адміністрування, облік та сплата податків. Це своєрідна площина податкового права, яка забезпечує державно-правове регулювання поведінки платників податків виключно у їх відносинах із державою.
Поновлення прав відрізняється від захисту прав, оскільки останнє передбачає активну вольову дію самого суб’єкту відносин – платника податків. Натомість поновлення права – це дійсно активна форма дії, зокрема, контролюючих органів, як владної сторони податкових правовідносин.
Подальшого розвитку набуло питання права на захист в об’єктивному та суб’єктивному значеннях.
Розмежовуються адміністративно-правові та податково-правові засоби захисту, оскільки ПК України містить притаманні лише податковим правовідносинам засоби захисту. Адміністративний спосіб захисту прав часто пов’язаний із такими негативними проявами як перевищення повноважень посадовими особами, корупційними складовими тощо. Це, за умови сумлінного виконання платниками податків власних обов’язків, призводить до зростання негативних настроїв та неприйняття державної податкової політики.
Дістали подальшого розвитку питання презумпцій. Аргументовано, що презумпції в оподаткуванні не є тотожними презумпціям у податковому праві та законодавстві. Це обумовлено, зокрема, тим, що податок є економічною та правовою (юридичною) категорією (в останньому випадку йдеться саме про правові презумпції).
Доведено, що ефективність правового регулювання безпосередньо пов’язана із зворотнім зв’язком від об’єкту регулювання, що у випадку даного дослідження виражається через реакцію платників податків на повноту та ефективність засобів реалізації та захисту власних прав. У цьому і проявляється партнерство між державою та платниками податків, коли реакція останніх демонструє хибність чи коректність напряму державної політики, а також впливає на повноту інструментарію захисту власних прав.
Стосовно переліку засобів і способів самозахисту порушених прав платників податків, то у цьому питанні держава не визначає вичерпний перелік, а лише встановлює межі для застосування тих чи інше правових інструментів. Останні в своєму «довільному» використанні та поєднанні кожним окремим суб’єктом правовідносин, набувають відповідних обрисів модусу поведінки, які характерні лише до субінституту самозахисту. У цьому контексті в роботі значна увага приділяється питанням медіації.
Реалізація та захист прав платників податків здійснюються з урахуванням тих механізмів, які закладаються законодавцем в систему регулювання, зокрема, правовідносин у податковій сфері. Тому є потреба у визначенні концептуальних елементів фінансово-правових механізмів реалізації та захисту прав вказаних вище суб’єктів правовідносин.
Пропонується авторське визначення категорії фінансово-правового механізму як взаємопов’язаної, установленої правом або суб'єктами відносин сукупності елементів, інструментів і засобів, здатних здійснювати регуляторний вплив на фінансово-економічні явища, на відносини, які виступають предметом таких відносин, а також на правосуб’єктність (реалізація, зміна, захист) та правове положення їх учасників, що обумовлено межами та можливостями визначеними законодавством.
При з’ясуванні правової природи податкової та фіскальної політики акцентовано увагу на законодавстві та практиці ЄС. Аналізуються загальні цілі ЄС щодо податкової політики, які пояснюються в управлінському плані Генерального директорату Комісії з питань оподаткування та митного союзу (DG TAXUD) 2024 р. (Commission’s Directorate-General for Taxation and Customs Union (DG TAXUD) management plan 2024).
У контексті фіскальної політики розглядаються: реформа (частина «Шостого пакету»), що вносить зміни до Пакту про стабільність та зростання (Stability and Growth Pact, SGP); Пакет економічного управління («Шестисторонній пакет», the first Economic Governance Package, «Six Pack») набув чинності 13.12.2011 р.; міжурядовий Договір про стабільність, координацію та управління в Економічному та валютному союзі (Treaty on Stability, Coordination and Governance in the Economic and Monetary Union, TSCG), включаючи Фіскальний пакт (Fiscal Compact), набула чинності на початку 2013 р.; проекти національних бюджетних планів; Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС); регламенти та директиви тощо.
Розглядаються конституційно-правові, законодавчі, адміністративно-правові, судові та позасудові гарантії; гарантії-умови та гарантії-засоби.
У сучасному світі, в епоху цифровізації економіки, діджиталізації, поширення використання штучного інтелекту як у приватному, так і в публічному секторі, податкова сфера також зазнає відповідних змін. Ці зміни, у свою чергу, так чи інакше торкаються гарантій прав платників податків. Водночас проблемою лишається деякі прогалини правового регулювання. У цьому контексті приділяється увага аналізу положень Регламенту ЄС щодо штучного інтелекту, який, ухвалений Європейським парламентом 13 березня 2024 р.; Конвенції Ради Європи та ОЕСР про взаємної адміністративної допомоги в податкових справах; акти ЄС щодо обміну податковою інформацією та адміністративної співпраці у сфері оподаткування. Наголошується на тому, що не слід ототожнювати відносини у сфері оподаткування із застосуванням ШІ та відносини у сфері міжнародного обміну податковою інформацією, де також використовуються різноманітні технічні інструменти. Ці відносини регулюються різним законодавством.
У контексті вітчизняної, європейської та іншої іноземної судової практики досліджується питання легітимних очікувань платників податків; Огляди захисту прав платників податків (Observatory on the Protection of Taxpayers’ Rights, OPTR) від Міжнародного бюро фінансової документації. З погляду вітчизняної практики було би доречно готувати такі огляди якщо не щорічно, то хоча б за кількарічний період. Звісно, варто пригадати огляди постанов Верховного Суду у сфері оподаткування, проте в них здебільшого підсумовується судова практика касаційної інстанції без глибинного її аналізу. Також слід зважати на щорічні видання ОЕСР «Реформи податкової політики: ОЕСР та окремі країни-партнери».
Пропонуються зміни до податкового законодавства України у частині захисту прав платників податків.
Ключові слова: платник, податок, законодавство, захист, права людини, податковий орган, ухилення, податкове планування, BEPS, принципи, правотворчість, воєнний стан, публічний інтерес, верховенство права, ЄС.