Особливості розвитку громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща: порівняльний аспект

Волківський М. А. Особливості розвитку громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща: порівняльний аспект : дис. ... доктора філософії : 052 Політологія / М. Волківський ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026. 211 с.

Волківський М. А. «Особливості розвитку громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща: порівняльний аспект». Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі соціальних та поведінкових наук за спеціальністю 052 «Політологія». Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю як теоретичного осмислення особливостей розвитку громадянських суспільств в Україні та Польщі, що пов’язано із певною складністю створення універсальної концепції інституціоналізації громадянського суспільства загалом, так і практичною необхідністю виявлення нестабільністі, хвилеподібної динаміки формування громадянського суспільства в Україні, яке відрізняється від його ефективності в країнах розвиненої демократії. Саме тому порівняння суспільств України та Польщі, з огляду на їх близький економічний, енергетичний, політичний та інший потенціали, видається найбільш об’єктивним способом не лише виявлення ґрунтовних прогалин, але і пошуку методів виходу із затяжних кризових ситуацій за аналогією.
Аналіз наукової літератури, нормативно-правової бази та сучасних тенденцій розвитку громадського сектору обумовлюють нагальну необхідність осмислення принципів та підходів до формування і становлення громадянського суспільства враховуючи як тренди розвитку міжнародного середовища, так і національний контекст розвитку громадянських суспільств в Україні та Польщі. Концептуалізація спільних та відмінних тенденцій, а також ролі громадянських суспільств у посиленні співпраці України та Польщі допоможе окреслити рекомендації щодо осучаснення і модернізації взаємодії політичних сил, органів державної влади, місцевого самоврядування із громадянським суспільством для узгодженого визначення найбільш ефективних шляхів реалізації національних інтересів і досягнення стратегічних цілей України, що і обумовлює актуальність вибору теми дослідження.
Враховуючи особливості та глибину розробки досліджуваної проблеми метою дисертаційного дослідження є політологічний аналіз проблематики формування громадянського суспільства як ключового чинника розвитку сучасної держави, порівняння особливостей становлення та обґрунтування місця і ролі громадянських суспільств у посиленні співпраці України та Польщі. Об’єкт дослідження - громадянське суспільство як суспільно-політичний феномен. Предмет дослідження - особливості розвитку громадянських суспільств України та Польщі: порівняльний аспект.
У процесі дослідження використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів політології, які відповідають меті та завданням дисертаційної роботи. Це, у першу чергу: принцип об’єктивності, системності, історичний, інституційний, статистичний, компаративний, структурно-функціональний та статистичний методи.
Результати дослідження мають наукову новизну, яка конкретизується у відповідних положеннях.
Так, у першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження громадянського суспільства» уточнено класичні та сучасні теоретичні підходи до дослідження громадянського суспільства, що дозволило систематизувати еволюцію поняття.
Серед класичних концепцій визначено наступні: антична (Сократ, Платон, Арістотель) – громадянське суспільство як синонім цивілізованого суспільства, невід’ємного від держави; ліберальна (Дж. Локк, Т. Гобс, Ж.-Ж. Руссо, А. де Токвіль) – сфера автономних індивідів та асоціацій, що обмежує державну владу; гегелівська (Г. Гегель) – простір між родиною та державою, спрямований на розвиток особистості; марксистська (К. Маркс, А. Грамші) – поле ідеологічної гегемонії або класової боротьби.
Серед багатоманітності сучасних концепції заслуговують на увагу: неотоквіліанська (Р. Патнем) – громадянське суспільство як соціальний капітал демократії; фукіанська (М. Фуко) – аналіз через владні дискурси та біополітику; глобалістична (Д. Кін, У. Бек) – транснаціональні мережі громадських рухів; цифрова – вплив інтернету й соціальних мереж на громадянську мобілізацію.
У розділі уточнено, що міжнародний досвід дослідження громадянського суспільства засвідчує його як сукупність недержавних акторів, діяльність яких спрямована на захист спільних цінностей, забезпечення соціального, культурного й духовного розвитку. Доведено, що в умовах зовнішньої агресії громадянське суспільство набуває ключового значення у: зміцненні національної стійкості; мобілізації матеріальних і людських ресурсів; підтримці демократичних інститутів; протидії гібридним та інформаційним загрозам.
На прикладі країн Балтії, Грузії та України уточнено, що ефективна взаємодія громадянських ініціатив, держави та міжнародних партнерів сприяє соціальній згуртованості й формуванню стійкої національної ідентичності.
У другому розділі «Особливості становлення громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща» визначені його ключові чинники.
Осмислення чинників формування громадянського суспільства в Україні та його ролі у становленні сучасної держави зазначено що ключовими серед них є: історичні традиції самоврядування та національно-визвольних рухів; пострадянська демократична трансформація й поява незалежних медіа та НУО; Майдани (2004; 2013–2014) як пікові етапи громадянської мобілізації; війна та зовнішня агресія, що актуалізували волонтерство, інформаційний спротив і підтримку армії; євроінтеграційний курс і вплив міжнародних партнерів.
Доведено, що громадянське суспільство в Україні стало рушійною силою: формування політичної суб’єктності суспільства; посилення громадського контролю та антикорупційних практик; зміцнення демократичних інститутів і правової держави; міжнародної підтримки та європейської інтеграції України.
У розділі розглядаються положення щодо специфіки становлення та сучасного стану громадянського суспільства в Республіці Польща.
Визначено, що його формування ґрунтується на: традиціях шляхетської демократії та русі «Солідарність» як чиннику демонтажу комуністичного режиму; демократичному переході 1990-х рр. (партійна система, НУО, незалежні медіа); євроінтеграції та вступі до ЄС (2004), що посилили інституційну спроможність громадянського сектору.
Показано, що на сучасний стан польського громадянського суспільства впливають: високий рівень громадянської активності та розвинена мережа НУО; суспільно-політична поляризація між консервативними та ліберальними силами; значний вплив Католицької церкви на публічний дискурс; нові виклики, пов’язані з війною в Україні та безпековою ситуацією в регіоні.
У третьому розділі «Сучасні тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні та Республіці Польща» здійснено порівняльний аналіз формування громадянського суспільства в Україні та Польщі, який показав як спільні витоки, так і сучасні розбіжності його розвитку. Виявлено, що наприкінці 1980-х – на початку 1990-х обидві країни мали подібні передумови громадянської активності, зокрема це: досвід боротьби з авторитаризмом і утвердження демократії; революційні події як каталізатори мобілізації («Солідарність», Майдани); євроінтеграційний вектор розвитку громадянських інститутів; високу роль волонтерства у кризові періоди.
Водночас встановлено, що сучасні відмінності зумовлені не стільки реформами 1990-х рр., скільки: різним рівнем інституційної зрілості громадянського суспільства; специфікою взаємодії держави з громадянським сектором; характером політичної поляризації; впливом зовнішньої агресії, яка в Україні трансформує громаду в напрямі стійкості та обороноздатності.
З’ясовано, що співпраця громадянських суспільств України та Польщі формує фундамент стратегічного партнерства, сприяючи спільній безпеці, європейській інтеграції та регіональній стабільності. Встановлено, що зростаючий вплив громадянського сектору у двосторонніх відносинах реалізується через: дипломатію народів (культурний, освітній, науковий обмін); волонтерську та гуманітарну підтримку, зокрема у воєнний період; аналітичну й адвокаційну діяльність щодо євроінтеграції та безпеки; економічну та транскордонну кооперацію; протидію дезінформації й історичним маніпуляціям.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів дослідження обумовлене сукупністю наукових положень, висновків та практичних рекомендацій, що уточнюють наукову новизну та можуть сприяти вирішенню практичних проблем щодо інституціоналізації громадянського суспільства, використання польського досвіду демократизації суспільних процесів під час осучаснення механізмів взаємодії політичних сил, органів державної влади, місцевого самоврядування із громадянським суспільством з метою визначення найбільш ефективних шляхів реалізації національних інтересів і досягнення стратегічних цілей України. Висновки дисертації можуть використовуватись в законотворчій (політичній) діяльності як теоретичний матеріал для напрацювання проєктів нормативно-правової актів щодо удосконалення регулювання різних сфер функціонування громадянського суспільства. У навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, навчальних дисциплін, окремих тем з політичних наук.
Ключові слова: громадянське суспільство, громадянська ідентичність, організації громадянського суспільства, неурядовий сектор, нація, глобалізація, міжнародна комунікація, міжнародна політика України, міжнародна політика Польщі, співпраця України та Польщі, Євросоюз, права людини, свобода слова, демократія, соціальна держава.