ВПЛИВ НЕОСТИГМІНУ, ГЕКСАМЕТОНІЮ І МЕТИЛЛІКАКОНІТИНУ НА ВИСОКОПРОВІДНІ КАТІОННІ КАНАЛИ ЯДЕРНОЇ МЕМБРАНИ НЕЙРОНІВ ПУРКІНЬЄ МОЗОЧКА ЩУРІВ

БРЯНЦЕВА, Б., ТАРНОПОЛЬСЬКА, О., КОТИК, О., КОТЛЯРОВА, А. (2021). THE EFFECT OF NEOSTIGMINE, HEXAMETHONIUM AND METHYLLYCACONITINE ON LARGE-CONDUCTANCE CATION CHANNELS IN THE NUCLEAR MEMBRANE OF CEREBELLAR PURKINJE NEURONS OF RATS. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія, 87(4), 6–11. https://doi.org/10.17721/1728.2748.2021.87.6-11

Високопровідні катіонні канали (LCC-канали), знайдені в обох ядерних мембранах нейронів Пуркіньє мозочка, є найбільш розповсюдженим типом спонтанно-активних іонних каналів серед інших ідентифікованих. Їхні структура та фізіологічні функції на сьогоднішній день залишаються невідомими, але результати попередніх робіт підтвердили їхню чутливість до низки речовин класу агоністів/антагоністів нікотинових ацетилхолінових рецепторів. Метою цієї роботи було дослідити вплив інших речовин, що модулюють функціонування холінорецепторів, – неостигміну, гексаметонію, метиллікаконітину на LCC-канали ядерної мембрани нейронів Пуркіньє мозочка щурів. Вплив перелічених речовин оцінювали на основі змін таких біофізичних параметрів: амплітуди струму через канал, імовірності перебування каналу у відкритому стані, виникнення ефекту миготіння каналу. Іонні струми крізь поодинокі канали фіксували з використанням методу петч-клемп у конфігурації nucleus-attached у режимі фіксації потенціалу.
Серед досліджених у цій роботі речовин лише MLA і гексаметоній вплинули на функціонування LCC-каналів ядерної мембрани нейронів Пуркіньє мозочка. Гексаметоній у концентрації 2 ммоль/л зменшував Ро LCC-каналів на 46 % відносно контролю. Під впливом МLA спостерігали незначний ефект миготіння каналу ("poisson surprise" становив 2,14 у контролі та 3,81 за дії 200 мкмоль/л MLA, відповідно). Достовірної зміни біофізичних характеристик функціонування LCC-каналів за дії неостигміну не виявлено. Незважаючи на незначний ступінь ефективності дії описаних у роботі речовин, відсутність характерного моделюючого впливу є вагомим аргументом на користь їх використання у медицині з огляду на їхній широкий терапевтичний потенціал. Варто зазначити, що встановлення фармакологічної чутливості LCC-каналів, незалежно від ступеня вираженості впливу речовини, є необхідним для комплексного аналізу закономірностей впливу цих речовин на молекулярну динаміку досліджуваних каналів. Отримані результати матимуть також важливе значення для пошуку чи синтезу нових і більш ефективних інгібіторів LCC-каналів.