ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ УХВАЛЕННЯ ВИРОКУ СУДУ НА ПІДСТАВІ УГОДИ

Саєнко, Г. (2019). SEPARATE ISSUES OF A COURT SENTENCE BASED ON AN AGREEMENT. Вісник кримінального судочинства(3), 43–50. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.3/43-50

Анотація. Серед процесуальних актів у кримінальному провадженні, які ухвалюються судом, вирок має особливе значення. Це обумовлюється тим, що всі попередні процесуальні дії суб’єктів, котрі здійснювалися до ухвалення вироку, були спрямовані для того, щоб саме цим рішенням було встановлено винність або невинуватість обвинуваченої особи та вирішено питання щодо притягнення її до кримінальної відповідальності або виправдано.
Мета статті полягає у дослідженні структури обвинувального вироку та у визначенні однієї з проблем, яка виникає при призначенні покарання у вироку в кримінальному провадженні на підставі угод, зокрема, коли особа має не зняту або не погашену судимість за попередній умисний злочин.
Проведений аналіз Глави 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), положень Кримінального кодексу України (далі – КК) та судової практики продемонстрував наступні проблеми:

Структура обвинувального вироку, який виноситься судом на підставі угоди, відрізняється від структури вироку, який ухвалюється в результаті судового розгляду. Особливістю є відсутність мотивувальної частини з наведенням обґрунтованості доведеності винуватості особи.
Вчинення особою рецидиву злочину впливає на призначене покарання, яке за правилами його призначення завжди буде суворішим. Оскільки провадження на підставі угод має на меті саме економію процесуального часу, то відсутні правові підстави для додаткового пом’якшення покарання для обвинуваченого.
Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд орієнтується на її зміст, у тому числі на покарання, яке узгоджене сторонами. Водночас, остаточне покарання винному відповідно до статей 70–71 КК визначається судом. Таким чином, обвинувачений не може заздалегідь передбачити вид і міру покарання, оскільки це питання визначається судом, а не угодою.
Укладення угоди особою в кримінальному провадженні в окремих випадках може суперечити положенням статті 62 Конституції України та порушувати процесуальні права обвинуваченого.